юридичні консультації

Про внесення змін і доповнень до деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України

Про внесення змін і доповнень до деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України

(Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 19.07.2010 № 04-06/113)

У зв’язку із змінами, що відбулися в законодавстві України, виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням норм процесуального права та наявністю у Вищого господарського суду України інформації про численні факти зловживань окремими учасниками судового процесу своїми процесуальними правами, президія Вищого господарського суду України вважає за необхідне внести такі зміни і доповнення до деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України.

1. У роз’ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 02.12.1992 № 01-6/1444 «Про практику застосування статті 90 Господарського процесуального кодексу України»:

1.1. Абзац другий пункту 1 доповнити реченням такого змісту: «Водночас з урахуванням обставин конкретної справи (зокрема, у випадках, зазначених у пункті 12 цього роз’яснення) суд може винести окрему ухвалу в будь-який момент часу в процесі розгляду справи».

1.2. Доповнити роз’яснення новим пунктом 12 такого змісту:

«12. Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, недопустимими є дії деяких сторін, третіх осіб у справах, спрямовані на зловживання своїми процесуальними правами. Такі дії можуть полягати у заявленні численних безпідставних відводів суддям, нез’явленні представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, поданні не заснованих на законі клопотань про вчинення судом процесуальних дій, поданні зустрічних позовів без дотримання вимог ГПК, одночасному оскарженні судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку, поданні апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені, тощо.

Подібна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Відтак у будь-яких випадках зловживання процесуальними правами господарським судам належить реагувати на відповідні порушення у спосіб, передбачений статтею 90 ГПК, — шляхом винесення окремих ухвал, а за наявності підстав також і надіслання повідомлень органам внутрішніх справ чи прокуратури.

За наявності зловживань процесуальними правами з боку учасників судового процесу, представлених в останньому адвокатами, окремі ухвали можуть надсилатися також до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури для вирішення питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності в порядку статті 16 Закону України «Про адвокатуру».

У зв’язку з цим пункт 12 вважати пунктом 13.

2. Абзац перший пункту 5 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (з подальшими змінами) після першого речення доповнити новим реченням такого змісту: «Якщо відповідною ухвалою відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такої ухвали надсилається також цим органам та/або особам (стаття 87 ГПК)».

3. У роз’ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами):

3.1. Підпункт 1.2 пункту 1 доповнити абзацами такого змісту:

«Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому слід розцінювати як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, зокрема, подання ним другої і наступних заяв про відвід судді (суддів) господарських судів з одних і тих самих підстав (у тому числі з викладенням відповідної заяви в іншій стилістичній формі), або, хоча й з інших підстав, ніж у первісній заяві, але з таких, що з урахуванням обставин справи були або мали бути відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, і, отже, повинні були зазначатися саме в ній.

Якщо спір вирішується (справа розглядається) колегіально, то відповідним зловживанням процесуальними правами може вважатися послідовне заявлення відводів суддям, що входять до складу відповідної колегії, з одних і тих самих підстав, хоча первісну заяву про відвід одного з цих суддів з тих же підстав залишено без задоволення.

У зазначених випадках суд не позбавлений права і можливості продовжити розгляд справи, в якій заявлено повторний або наступний відвід, у тому ж судовому засіданні (аж до розгляду справи по суті) з обов’язковим зазначенням про це в судовому рішенні та з наведенням у ньому відповідних мотивів. Водночас заява (клопотання) про відвід, яка в зв’язку з наведеним не передавалася для вирішення в порядку частини п’ятої статті 20 ГПК, приєднується до матеріалів справи».

3.2. У пункті 3:

3.2.1. Абзац шостий підпункту 3.3 викласти в такій редакції:

«У застосуванні пункту 6 статті 63 ГПК господарському суду необхідно враховувати таке. Розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв’язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Доданий до позовної заяви реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру. Якщо ж у господарського суду з тих чи інших причин виникнуть сумніви у достовірності копії поштового реєстру або витягу з нього, він не позбавлений права і можливості у порядку підготовки до розгляду справи або у процесі її розгляду витребувати у позивача не подані ним раніше касовий чек (розрахункову квитанцію), оригінал реєстру поштових відправлень з відбитком поштового штемпеля, за необхідності — відповідну довідку підприємства зв’язку тощо. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення позовної заяви, оскільки законодавством не передбачено обов’язкового оформлення відправником такого опису (за винятком випадків, зазначених у пункті 60 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270), і у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов’язкового оформлення описів вкладення».

3.2.2. Підпункт 3.6 після абзацу четвертого доповнити новим абзацом п’ятим такого змісту:

«Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу — підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв’язку з відсутністю його представника (з причин, пов’язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов’язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК)».

У зв’язку з цим абзаци п’ятий і шостий вважати відповідно абзацами шостим і сьомим.

3.2.3. Доповнити пункт новими підпунктами 3.7.1 і 3.7.2 такого змісту:

«3.7.1. Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи може тягти за собою, зокрема, такі наслідки:

— стягнення штрафу з винної сторони в доход Державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК);

— винесення у встановленому порядку окремих ухвал (статті 90 ГПК).

При цьому слід мати на увазі, що передбачене пунктом 5 статті 83 ГПК право господарського суду у прийнятті рішення стягнути з винної сторони штраф у доход Державного бюджету України стосується не лише рішень, прийнятих по суті справи, а й ухвал, у тому числі тих, якими розгляд справи не закінчується (наприклад, ухвали про відкладення розгляду справи у зв’язку з неявкою в судове засідання представника учасника судового процесу та/або неподанням ним витребуваних судом матеріалів тощо).

У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

У наведених випадках відповідні докази, як правило, не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

3.7.2. Зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу:

— клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК процесуальних дій;

— подання другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом;

— апеляційних і касаційних скарг щодо процесуальних документів, яких взагалі не існує;

— апеляційних і касаційних скарг на процесуальні документи, дія яких на момент подання такої скарги закінчилася (вичерпана), — наприклад, на ухвалу про зупинення провадження у справі після поновлення провадження в останній, на ухвалу про забезпечення позову після скасування заходів до забезпечення позову тощо.

З урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без розгляду, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи)».

У зв’язку з цим підпункт 3.7.1 вважати підпунктом 3.7.3.

3.2.4. Підпункт 3.7.3 доповнити абзацами такого змісту:

«Частиною першою статті 60 ГПК передбачено, що зустрічний позов повинен бути взаємно пов’язаний з первісним.

Обставини, які свідчать про взаємну пов’язаність зустрічного позову з первісним (за підставами цих позовів та/або поданими доказами; можливістю зарахування вимог за усіма позовами; у зв’язку з тим, що задоволення зустрічного позову виключатиме частково чи повністю задоволення первісного позову тощо), а так само докази, що підтверджують саме ці обставини, повинні зазначатися у зустрічній позовній заяві (пункт 5 частини другої статті 54 ГПК). Якщо у ній не вказано відповідних обставин, на яких, зокрема, ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують ці обставини, то зустрічна позовна заява повертається без розгляду з посиланням на пункт 3 частини першої статті 63 та статтю 60 ГПК».

3.3. Доповнити роз’яснення пунктом 41 такого змісту:

«41. У вирішенні питань, пов’язаних з поданням апеляційних та касаційних скарг на ухвали господарського суду, які не підлягають оскарженню, судам слід враховувати правову позицію Верховного Суду України, викладену в його Інформаційному листі від 10.09.2008 № 3.2-2008, який доведено до відома господарських судів України Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 22.09.2008 № 01-8/547.

При цьому слід виходити з того, що ухвали про відмову в прийнятті апеляційних і касаційних скарг (поданих на ті ухвали, що не підлягають оскарженню), в свою чергу, не можуть бути оскаржені, а тому в їх прийнятті також потрібно відмовляти, не надсилаючи матеріали справ до судів вищих інстанцій».

4. Абзац третій пункту 4 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/366 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» викласти в такій редакції:

«У застосуванні пункту 2 частини першої названої норми ГПК України господарському суду необхідно враховувати таке. Розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв’язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії апеляційної скарги і доданих до неї документів. Доданий до апеляційної скарги реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії скарги; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру. Якщо ж у господарського суду з тих чи інших причин виникнуть сумніви у достовірності копії поштового реєстру або витягу з нього, він не позбавлений права і можливості у порядку підготовки до розгляду справи або у процесі її розгляду витребувати у скаржника не подані ним раніше касовий чек (розрахункову квитанцію), оригінал реєстру поштових відправлень з відбитком поштового штемпеля, за необхідності — відповідну довідку підприємства зв’язку тощо. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення апеляційної скарги, оскільки законодавством не передбачено обов’язкового оформлення відправником такого опису (за винятком випадків, зазначених у пункті 60 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270), і у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов’язкового оформлення описів вкладення».

5. Абзац третій пункту 3 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України» викласти в такій редакції:

«У застосуванні пункту 3 частини першої названої норми ГПК господарському суду необхідно враховувати таке. Розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв’язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів. Доданий до касаційної скарги реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру. Якщо ж у господарського суду з тих чи інших причин виникнуть сумніви у достовірності копії поштового реєстру або витягу з нього, він не позбавлений права і можливості у порядку підготовки до розгляду справи або у процесі її розгляду витребувати у скаржника не подані ним раніше касовий чек (розрахункову квитанцію), оригінал реєстру поштових відправлень з відбитком поштового штемпеля, за необхідності — відповідну довідку підприємства зв’язку тощо. Відсутність опису вкладення до листа не тягне за собою наслідків у вигляді повернення касаційної скарги, оскільки законодавством не передбачено обов’язкового оформлення відправником такого опису (за винятком випадків, зазначених у пункті 60 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270), і у господарського суду відсутні правові підстави спонукати відправників до обов’язкового оформлення описів вкладення».

В.о. Голови Вищого

господарського суду України А. Осетинський

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Про внесення змін і доповнень до деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України та роз’яснень і рекомендацій президії Вищого господарського суду України (Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 30.04.2009 № 04-06/57)
  2. Про внесення змін та доповнень до роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України
  3. Про внесення змін і доповнень до роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними”
  4. Про внесення змін і доповнень до деяких рекомендацій президії Вищого господарського суду України (Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 01.07.2009 № 04-06/82)
  5. Про внесення змін і доповнень до рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Ноябрь 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930