юридичні консультації

Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову Постанова від 26.12.2011 N 16

Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ( 2453-17 ) пленум Вищого господарського суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:

     З метою однакового і правильного застосування законодавства щодо забезпечення позову дати господарським судам такі роз’яснення.

     1. Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі — ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

     Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК ( 1798-12 ), обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

     У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

     розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

     забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

     наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

     імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

     запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

     У разі вжиття заходів до забезпечення позову з ініціативи господарського суду відповідні дії мають бути мотивовані з урахуванням, зокрема, наведеного, а також припису пункту 3 частини другої статті 86 ГПК ( 1798-12 ).

     Клопотання про забезпечення позову може бути подано також третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, оскільки ці особи користуються правами позивача у процесі (частина третя статті 26 ГПК) ( 1798-12 ).

     Господарським судам слід мати на увазі, що наведений у статті 66 ГПК ( 1798-12 ) перелік осіб, які вправі порушувати питання про забезпечення позову, є вичерпним.

     2. Забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі — рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

     Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

     Не можуть забезпечуватися заходами, зазначеними в статті 66 ГПК ( 1798-12 ), інші, крім позовних, вимоги (наприклад, пов’язані із здійсненням повороту виконання судового рішення, із зміною способу та порядку його виконання тощо).

     3. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) ( 1798-12 ).

     Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язання після пред’явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов’язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

     Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

     Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб’єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

     4. Клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

     5. Про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу, яка надсилається або видається сторонам у справі, іншим учасникам судового процесу (стаття 87 ГПК) ( 1798-12 ). Наказ про вжиття заходів до забезпечення позову не видається.

     Зазначена ухвала з урахуванням пункту 2 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» ( 606-14 ) має статус виконавчого документа, а тому повинна відповідати вимогам статті 18 названого Закону ( 606-14 ), в тому числі бути скріплена гербовою печаткою.

     6. Статтею 106 ГПК ( 1798-12 ) передбачено можливість оскарження ухвал про забезпечення позову, скасування забезпечення позову. Відтак ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову або в задоволенні клопотання про скасування заходів до забезпечення позову оскарженню не підлягають.

     7. Обираючи, який саме захід забезпечення позову слід застосовувати у тій чи іншій справі, господарський суд повинен виходити з такого.

     7.1. У позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

     7.2. За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

     7.3. Арешт на майно фізичної особи — підприємця може бути накладено на загальних підставах за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернуто стягнення.

     8. У спорах щодо витребування майна в ухвалі про накладення арешту на майно боржника господарський суд повинен чітко охарактеризувати ознаки, за якими той чи інший предмет відрізняється від подібних. Не можна, наприклад, накладати арешт на автомобіль, не зазначивши його видових ознак, державного реєстраційного номера, номера двигуна та ін., що відрізняло б саме цей автомобіль від будь-якого автомобіля взагалі.

     9. Виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

     Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК ( 1798-12 ) забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

     Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

     10. Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

     Питання про скасування заходів до забезпечення позову може бути розглянуто господарським судом без виклику сторін та інших учасників судового процесу.

     11. Визнати таким, що втратило чинність, роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 N 02-5/611 ( v_611800-94 ) «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (з подальшими змінами і доповненнями).

 Голова Вищого
господарського
суду України                                            В.Татьков

Секретар пленуму
Вищого господарського
суду України                                            Г.Кравчук

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Вирішуючи питання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту, суди не врахували, що їх вжиття призведе до втручання у підприємницьку діяльність товариства. У рішеннях судів попередніх інстанцій відсутнє обґрунтування, яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду
  2. Неправильне застосування судом касаційної інстанції положень ст. 67 Господарського процесуального кодексу України призвело до помилкового скасування ухвали суду першої інстанції щодо застосування заходів до забезпечення позову.
  3. Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України Постанова від 24.10.2011 N 11
  4. Про внесення змін до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процессуального кодексу України» Постанова від 26.12.2011 N 12
  5. Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України Постанова від 17.05.2011 N 7

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Май 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031