юридичні консультації

Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України Постанова № 13 від 17.12.2013

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пленум Вищого господарського суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:

У зв’язку зі змінами, які відбулися в законодавстві України, та питаннями, які виникають у судовій практиці щодо застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, внести такі зміни і доповнення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України.

1. У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»:

1.1. У пункті 2:

1.1.1. У підпункті 2.10:

1.1.1-1. В абзаці першому слова «або права користування земельними ділянками» замінити словами «на земельну ділянку»;

1.1.1-2. Друге речення абзацу другого замінити двома реченнями такого змісту: «Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв’язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень». Таке оформлення здійснюється з урахуванням законодавчих приписів, зазначених в абзацах другому — п’ятому підпункту 2.12 пункту 2 цієї постанови, і положеньпостанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 № 439 «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку»;

1.1.2. У підпункті 2.12:

1.1.2-1. У другому реченні слова «шляхом укладення договору оренди» замінити словами і цифрами «в установленому законом порядку, в тому числі з

додержанням вимог згаданих Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» і статті 125 ЗК України, яка пов’язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права»;

1.1.2-2. Доповнити абзацами такого змісту:

«При цьому необхідно враховувати також приписи:

— статті 120 ЗК України, зокрема її другої частини, та статті 126 названого Кодексу;

— статті 377 ЦК України;

— статті 50 Закону України «Про землеустрій», зокрема, частини першої згаданої статті.»;

1.1.3. В абзаці четвертому підпункту 2.19 виключити слова «за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору)»;

1.2. У пункті 3:

1.2.1. У підпункті 3.5 слово «юридичного» замінити словом «юридичною»;

1.2.2. У підпункті 3.8:

1.2.2-1. Перші два абзаци замінити трьома абзацами в такій редакції:

«3.8. Вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з’ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов’язані із вжиттям господарюючими суб’єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 ЗК України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Якщо у розгляді справи буде з’ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб’єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім’я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.»;

1.2.2-2. Останні шість абзаців (починаючи від слів і цифр «Згідно з пунктом 3.1…» і далі за текстом) вважати окремим підпунктом 3.9.

2. Пункт 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» доповнити новим абзацом другим такого змісту:

«Якщо порушення норм процесуального права не підпадає під ознаки, зазначені у пунктах 1 — 7 частини третьої статті 104 ГПК, господарський суд оцінює порушення норм процесуального права, виходячи з конкретних обставин справи та приписів частини другої зазначеної статті ГПК».

У зв’язку з цим абзаци другий-п’ятий вважати відповідно абзацами третім-шостим.

3. У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»:

3.1. В абзаці п’ятому підпункту 3.2 пункту 3 виключити знак і слова «, крім відповідних спорів за позовами суб’єктів владних повноважень»;

3.2. В абзаці другому пункту 10 виключити слова «незалежно від того, якою саме особою подано скаргу»;

3.3. У пункті 17:

3.3.1. У підпункті «а» слова «рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії)» замінити словами «нормативно-правових актів»;

3.3.2. У підпункті «б» слова «врегульованими господарським договором» замінити словами «у сфері господарювання».

4. Постанову пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 «Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України» доповнити пунктом 10-1 такого змісту:

«10-1. Порядок ведення засідання у суді касаційної інстанції визначається відповідно до вимог статті 74 ГПК з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, передбачених статтею 111-7 названого Кодексу. При цьому стислий зміст поданих (заявлених) учасниками судового процесу в суді касаційної інстанції заяв (клопотань) та результати їх розгляду (з наведенням відповідних мотивів) відображаються у судових рішеннях касаційної інстанції (в їх описових частинах)».

5. В абзаці шостому підпункту 8.2 пункту 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» слова «заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підлягає поверненню заявникові місцевим господарським судом без розгляду» замінити словами «місцевий господарський суд повинен відмовити у прийнятті заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами».

6. Пункт 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» доповнити новим абзацом четвертим такого змісту:

«Справи, які пов’язані із застосуванням конкурентного законодавства і однією із сторін у яких виступають громадяни, що набули статусу суб’єктів підприємницької діяльності, підлягають розгляду господарськими судами і в тому разі, коли такі громадяни втратили зазначений статус на час подання позову зі справи, але мали його на момент прийняття відповідного рішення органу Антимонопольного комітету України, у зв’язку з яким виник спір зі справи».

У зв’язку з цим абзац четвертий вважати абзацом п’ятим.

7. У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»:

7.1. В обох реченнях останнього абзацу підпункту 1.7 пункту 1 слово «відповідача» замінити словами «юридичної особи»;

7.2. У першому реченні абзацу другого підпункту 2.6 пункту 2 слова «з кримінальної справи» замінити словами «у кримінальному провадженні»;

7.3. У пункті 3:

7.3.1. Останній абзац підпункту 3.1 доповнити реченням такого змісту: «У будь-якому разі у суду немає й правових підстав для застосування при цьому положень статті 25 ГПК та залучення до участі у справі як правонаступника фізичної особи-підприємця тієї ж таки фізичної особи, оскільки правонаступництво передбачає перехід прав та обов’язків від одного суб’єкта до іншого, а не зміну правового статусу однієї й тієї ж самої особи.»;

7.3.2. У підпункті 3.19:

7.3.2-1. Абзац дев’ятий доповнити словами: «після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов’язків за цією угодою:»;

7.3.2-2. В абзаці одинадцятому слова «зобов’язання виконати мирову угоду» замінити словами «спонукання до виконання мирової угоди»;

7.4. У пункті 4:

7.4.1. У підпункті 4.2.3 підпункту 4.2:

7.4.1-1. В абзаці третьому слова і знак «та не визнавалася недійсною,» замінити знаками і словами «, не визнавалася недійсною і може бути виконана,»;

7.4.1-2. Доповнити абзацом такого змісту:

«При цьому господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.»;

7.4.2. У другому реченні абзацу четвертого підпункту 4.6 слово «залишається» замінити словом «стає»;

7.5. У пункті 5:

7.5.1. У підпункті 5.10 слова «органам внутрішніх справ чи прокуратури» замінити словами «прокурору або органу досудового розслідування», а слова «дії, переслідуваної в кримінальному порядку» — словами «кримінального правопорушення»;

7.5.2. У підпункті 5.11 слово «органу» замінити словами «прокурору або органу досудового розслідування».

8. В останньому абзаці пункту 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» (у редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 № 2) слова «місцевих органів державної податкової служби» замінити словами «державних податкових інспекцій».

9. У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»:

9.1. У пункті 7:

9.1.1. Підпункт 7.8 доповнити абзацом такого змісту:

«При цьому господарському суду необхідно мати на увазі, що ухвала про розстрочку виконання рішення має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов’язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження (див. Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013 зі справи № 1-7/2013). Якщо виконавче провадження відкривається після винесення ухвали господарського суду про відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, то таке виконання має здійснюватися на підставі та з урахуванням як раніше виданого судом наказу, так і відповідної ухвали.»;

9.1.2. Друге речення абзацу сьомого підпункту 7.9 викласти в такій редакції: «Заява про затвердження такої мирової угоди розглядається в судовому засіданні за правилами частини першої статті 121 ГПК.»;

9.2. У пункті 9:

9.2.1. В абзаці першому підпункту 9.1 виключити слова «незалежно від того, якою саме особою подано скаргу»;

9.2.2. У підпункті 9.8 цифри «122-1» замінити цифрами «121-2».

10. Постанову пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності» доповнити пунктами 49-1 і 49-2 такого змісту:

«49-1. Господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту «в» частини першої статті 49 Закону України «Про авторське права і суміжні права» до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об’єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб’єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб’єктам прав відповідно до цього Закону.

Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб’єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об’єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об’єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об’єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об’єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб’єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об’єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб’єктів авторського права — як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди — та дозволяє суб’єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

49-2. Організації колективного управління не належать до державних чи громадських організацій, а отже й до тих платників судового збору, які звільняються від його сплати на підставі пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у разі звернення до суду із заявами щодо захисту прав та інтересів інших осіб у випадках, передбачених законодавством; відповідну правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 28.11.2013 № 12-рп/2013 зі справи № 1-17/2013″.

11. У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»:

11.1. У пункті 2:

11.1.1. Абзац другий підпункту 2.1 викласти в такій редакції:

«Відповідний перелік заяв не є вичерпним. Зокрема, Законом не передбачено справляння судового збору за подання скарг на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби (стаття 121-2 ГПК); втім, з апеляційних та касаційних скарг на ухвали, винесені за результатами розгляду таких скарг, судовий збір справляється на загальних підставах.»;

11.1.2. В останньому реченні підпункту 2.16 слова і цифри «абзаці третьому підпункту 2.1 пункту 2» замінити словами і цифрами «підпункті 3.9 пункту 3»;

11.2. Підпункт 2.17 доповнити абзацом такого змісту:

«Якщо розмір судового збору зменшено місцевим господарським судом, то судовий збір з апеляційної чи касаційної скарги сплачується виходячи із ставки судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви (без урахування здійсненого місцевим господарським судом зменшення його розміру).»;

11.3. Пункт 3 доповнити підпунктами 3.9 і 3.10 такого змісту:

«3.9. Господарським судам слід мати на увазі, що заявники, позивачі та інші категорії осіб, які згідно із статтями 3 і 5 Закону звільняються від сплати судового збору, підлягають такому звільненню також і в разі подання ними апеляційних та касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами і заяв про перегляд судових рішень господарських судів Верховним Судом України.

3.10. Організації колективного управління, створені згідно з частиною другою статті 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права», не належать до державних чи громадських організацій, а отже й до тих платників судового збору, які звільняються від його сплати на підставі пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у разі звернення до суду із заявами щодо захисту прав та інтересів інших осіб у випадках, передбачених законодавством; відповідну правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 28.11.2013 № 12-рп/2013 зі справи № 1-17/2013.»;

11.4. Останнє речення підпункту 4.6 пункту 4 доповнити словами і цифрами: «у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.»;

11.5. Останній абзац підпункту 6.3 пункту 6 доповнити реченням такого змісту: «Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013».

12. У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»:

12.1. Підпункт 3.4 пункту 3 доповнити абзацом такого змісту:

«Подібним чином вирішується й питання щодо застосування визначеного частиною першою статті 50 Закону України «Про акціонерні товариства» тримісячного строку оскарження акціонером рішення загальних зборів або порядку прийняття такого рішення: стосовно акціонера господарського товариства даний строк є спеціальною (скороченою) позовною давністю, для інших же осіб, які оскаржують у судовому порядку згадані рішення, діє загальна позовна давність.»;

12.2. У другому реченні підпункту 5.2 пункту 5 слово «відносяться» замінити словом «відноситься».

13. У постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»:

13.1. Абзац другий підпункту 1.2 пункту 1 виключити;

13.2. У пункті 3:

13.2.1. В абзаці четвертому підпункту 3.3 слова «повноваженим» замінити словом «повноважним»;

13.2.2. У першому реченні підпункту 3.4 слова «який не мав належних повноважень» замінити словами «з перевищенням повноважень»;

13.2.3. Доповнити підпунктом 3.16 такого змісту:

«3.16. У вирішенні спорів про визнання недійсними договорів поруки на підставі того, що відповідний договір укладено без згоди боржника, господарському суду слід виходити з такого.

Згідно з приписами статей 553, 554 ЦК України договір поруки укладається кредитором і поручителем за зобов’язанням, яке забезпечується договором поруки. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником у зобов’язанні, забезпеченому порукою. Обов’язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоду боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним».

Голова
Вищого господарського
суду України

В. Татьков

Секретар пленуму
Вищого господарського
суду України

Г. Кравчук

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України Постанова № 9 від 29.05.2013
  2. Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 № 3
  3. Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України Постанова від 23.03.2012 № 3
  4. Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі від 16.01.2013 № 2
  5. Про внесення змін до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 10

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Декабрь 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31