юридичні консультації

Інформаційний лист ВГСУ від 23.05.2012 № 01-06/704/2012 Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір»

У зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про судовий збір» (далі — Закон), та на доповнення інформаційних листів Вищого господарського суду України від 25.08.2011 № 01-06/1175/2011 та від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011 Вищий господарський суд України вважає за необхідне звернути увагу господарських судів на таке.

1. Підпунктом 3 пункту 2 частини другої статті 4 Закону передбачено справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову.

Водночас Господарським процесуальним кодексом України (далі — ГПК) не передбачено наслідків неподання доказів сплати названого збору в установленому порядку і розмірі. Відтак господарський суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за правилами статті 49 ГПК у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Про такий розподіл може бути зазначено в рішенні (постанові) господарського суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

2. У судовій практиці постало питання про те, за якою ставкою (встановленою щодо спорів майнового або немайнового характеру) має справлятися судовий збір за подання до апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду зі спору майнового характеру, якщо таке рішення оскаржується не у зв’язку з незгодою скаржника з його резолютивною частиною, а у зв’язку із запереченнями скаржника стосовно мотивів, з яких виходив суд у прийнятті рішення. У вирішенні відповідного питання слід враховувати таке.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру — 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Наведена норма не ставить визначення розміру судового збору при зверненні до суду апеляційної інстанції в залежність від того, з якою саме частиною рішення місцевого господарського суду — мотивувальною чи резолютивною — не погоджується особа, що подала апеляційну скаргу.

У зв’язку з викладеним виникло також питання щодо ставки, за якою повинен справлятися судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, яке оскаржується тільки в частині відстрочення або розстрочення його виконання (пункт 6 статті 83 ГПК). Вирішуючи зазначене питання, необхідно виходити з такого.

Закон не передбачає можливості зменшення ставки судового збору в зв’язку з тим, що в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду оскаржується лише в частині відстрочення або розстрочення виконання рішення. Отже, і в зазначеному випадку судовий збір повинен справлятися з урахуванням згаданої норми Закону.

3. Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК, то розподіл судових витрат, пов’язаних з розглядом відповідних апеляційних скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

4. Якщо в позовній заяві об’єднано дві або більше вимог немайнового характеру, зв’язаних між собою підставою виникнення (стаття 58 ГПК), судовий збір сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.

5. Якщо на час подання позову (поданого до набрання Законом чинності) позивач був звільнений від сплати державного мита згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», а за результатами розгляду справи господарським судом з нього мають бути стягнуті суми судових витрат, то до таких витрат належатиме саме судовий збір у розмірі, визначеному відповідно до частини першої та пункту 2 частини другої статті 2 Закону.

6. Відповідно до частини третьої статті 7 Закону повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

На час надіслання даного інформаційного листа такий порядок не визначено. До його встановлення повернення сплачених сум судового збору з державного бюджету має здійснюватися згідно з ухвалами господарського суду; з цією метою відповідні ухвали мають виготовлятися у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету.

Ухвала про повернення сплаченої суми судового збору виноситься господарським судом у складі, в якому ним мало вирішуватися процесуальне питання, в зв’язку з яким виникла підстава повернення такої суми.

7. Статтею 8 Закону передбачено можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Відповідні питання вирішуються господарським судом шляхом винесення ухвал (з додержанням вимог статті 86 ГПК), зміст яких може бути викладено і в ухвалах про прийняття господарським судом до свого провадження заяв та скарг, за подання яких справляється судовий збір.

8. Пунктом 4 частини другої статті 4 Закону передбачено справляння судового збору за видачу судами копій документів, у тому числі за кожний аркуш копії.

Якщо особі, що звертається до господарського суду з відповідною заявою, невідома точна кількість аркушів копії, вона не позбавлена права та можливості згідно з частиною другою статті 22 ГПК ознайомитися з оригіналом документа, наявним у матеріалах справи, та сплатити належну суму судового збору.

9. Наведений у пунктах 2 і 4 частини другої статті 4 Закону перелік заяв (скарг, дій), за подання яких до господарського суду або за вчинення яких судом встановлено ставки судового збору, за своїм змістом є вичерпним. Отже, справляння судового збору з інших заяв (скарг), що подаються до господарського суду, хоча б і не зазначених у частині другій статті 3 Закону, цим законодавчим актом не передбачено.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 25.01.2012 № 01-06/97/2012
  2. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ 07.04.2008 N 01-8/211 Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України
  3. Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.01.2010 № 01-08/12)
  4. Про деякі питання практики застосування розділу XII-2 Господарського процесуального кодексу України Постанова від 11.10.2010 N 2
  5. Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 11.10.2010 N 2 «Про деякі питання практики застосування розділу XII-2 Господарського процессуального кодексу України» Постанова від 26.12.2011 N 13

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Май 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031