юридичні консультації

Інформаційний лист ВГСУ від 07.08.2013 № 01-06/1149/2013 Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)»

У зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI), Вищий господарський суд України вважає за необхідне внести такі зміни і доповнення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)».

1. Абзац другий пункту 6 доповнити реченням такого змісту: «Відповідний припис стосується, зокрема, припинення провадження у справі про банкрутство на підставі пунктів 4-7 частини першої статті 83 Закону».

2. Перше речення абзацу першого пункту 9 після слів «витребування майна з чужого незаконного володіння» доповнити знаком та словами «, спори, пов’язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника».

3. Пункт 12 доповнити новими абзацами третім і четвертим такого змісту:

«Слід мати на увазі, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат (частина четверта статті 11 Закону). У визначенні таких витрат слід враховувати необхідність виплати винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі та судового збору, сплаченого кредиторами.

У разі відсутності майна, достатнього для покриття судових витрат, господарський суд повинен повернути заяву боржника про порушення провадження у справі про банкрутство у зв’язку з тим, що заява не відповідає вимогам, зазначеним у Законі».

У зв’язку з цим абзац третій вважати абзацом п’ятим.

4. У пункті 13:

4.1. Абзац третій викласти у такій редакції:

«Слід звернути увагу на те, що боржник може задовольнити (частково чи повністю) вимоги кредиторів до підготовчого засідання суду, оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться лише за результатами підготовчого засідання господарського суду».

4.2. Доповнити пункт новим абзацом четвертим такого змісту:

«Якщо до підготовчого засідання вимоги кредитора (кредиторів) задоволено боржником частково і загальна сума безспірних грошових вимог складає менше встановленого Законом розміру (частина третя статті 10 Закону), господарський суд відмовляє у порушенні провадження у справі про банкрутство».

У зв’язку з цим абзаци четвертий — сьомий вважати відповідно абзацами п’ятим — восьмим.

5. Пункт 19 доповнити новими абзацами п’ятим і шостим такого змісту:

«Грошові вимоги засновників (учасників) боржника — юридичної особи, які виникли з такої участі, не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

Вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства задовольняються у ліквідаційній процедурі у п’яту чергу».

У зв’язку з цим абзаци п’ятий — сьомий вважати відповідно абзацами сьомим — дев’ятим.

6. У пункті 26:

6.1. Абзац перший доповнити реченням такого змісту: «Зокрема, якщо всі забезпечені кредитори заперечують проти погодження плану санації, інші кредитори на зборах кредиторів можуть прийняти одне з рішень, передбачених частиною третьою цієї статті Закону».

6.2. Перше речення абзацу п’ятого після слів «з переведенням на нього» доповнити словом «пропорційно».

6.3. Доповнити новим абзацом шостим такого змісту:

«Задоволення боржником у повному обсязі вимог кредиторів за рахунок суми, вирученої внаслідок заміщення активів та їх продажу, є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство боржника за заявою керуючого санацією у зв’язку з затвердженням звіту керуючого санацією».

7. Пункт 28 викласти у такій редакції:

«28. Відповідно до статті 37 Закону ліквідаційна процедура вводиться строком на дванадцять місяців без можливості його продовження.

З урахуванням обставин конкретної справи та з метою забезпечення ефективної роботи ліквідатора банкрута ліквідаційна процедура може бути введена на строк, менший ніж 12 місяців.

Постанова про визнання боржника банкрутом приймається господарським судом у випадках, передбачених частинами третьою і четвертою статті 27, частиною дванадцятою статті 28, частиною восьмою статті 29, частиною восьмою статті 33, частиною дев’ятою статті 34, частиною шостою, одинадцятою статті 36, частиною тринадцятою статті 85, частиною четвертою статті 90, частиною сьомою статті 93, частиною третьою статті 94, частиною другою статті 95 Законутощо.

Про час проведення засідання суду, в якому вирішуватиметься питання про визнання боржника банкрутом, обов’язково повідомляються учасники провадження у справі. За відсутності доказів такого повідомлення господарський суд має відкласти розгляд справи.

Господарський суд може встановити періодичність (не рідше ніж один раз на місяць) подання ліквідатором суду звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище та майно боржника, а також про заплановані заходи щодо продажу майна боржника.

У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов’язків господарський суд застосовує заходи, передбачені частиною дванадцятою статті 41 Закону.

З метою забезпечення реалізації передбачених чинним законодавством прав органів державної податкової служби (зокрема, щодо проведення перевірки боржника) постанова про визнання боржника банкрутом повинна надсилатися відповідному органу.

Визнання боржника банкрутом та відкриття щодо нього ліквідаційної процедури не перешкоджає застосуванню до боржника в подальшому процедур санації та мирової угоди, за винятком спрощеної процедури банкрутства, передбаченоїстаттею 95 Закону, оскільки метою введення останньої є припинення (ліквідація) господарюючого суб’єкта.

Якщо в ліквідаційній процедурі бере участь юридична особа, якій передаються в управління непродані активи боржника (частина шоста статті 45 Закону), то у цьому випадку боржником і кредиторами укладається мирова угода, яка згідно з приписами частини дев’ятої статті 77 Закону підписується керівником такої юридичної особи і повинна передбачати, зокрема, задоволення грошових вимог кредиторів на суму вартості майна боржника.

Провадження у справі про банкрутство у такому випадку може бути припинено лише у зв’язку із затвердженням мирової угоди. Розірвання і визнання недійсною відповідної мирової угоди та відновлення вимог кредиторів здійснюється на загальних підставах, встановлених Законом (частина восьма статті 82 Закону)».

8. Пункт 29 доповнити новими абзацами другим і третім такого змісту:

«Після оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом заяви з грошовими вимогами, що виникли під час проведення процедур банкрутства, надсилаються кредиторами безпосередньо до господарського суду. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» такі заяви оплачуються судовим збором.

Розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону. За результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарським судом затверджується реєстр вимог кредиторів і формуються представницькі органи кредиторів».

У зв’язку з цим абзац другий вважати абзацом четвертим.

9. Пункт 33 викласти у такій редакції:

«33. Приписи розділу IV Закону щодо продажу майна боржника в провадженні у справі про банкрутство поширюються на всі судові процедури, що застосовуються у такому провадженні.

Для державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, порядок організації проведення аукціонів встановлюється органом, уповноваженим управляти державним майном.

З метою запобігання порушенню прав кредиторів господарський суд відповідно до частини десятої статті 41 Закону може зобов’язати ліквідатора надавати інформацію щодо продажу майна боржника (умов, порядку та черговості продажу).

Організатор аукціону згідно з частиною шостою статті 49 Закону визначається замовником аукціону за конкурсом. Чинним законодавством не передбачено ліцензування діяльності з проведення торгів, тому організатором аукціону може бути особа, яка відповідно до установчих документів має право на здійснення такої діяльності. Господарський суд має перевіряти порядок визначення організатора аукціону.

Граничний строк проведення аукціону обмежений двома місяцями (стаття 52 Закону), якщо інше не встановлено законом або договором.

Якщо оприлюднення оголошення про проведення аукціону на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України не здійснено у порядку, передбаченому Законом (зокрема, з технічних причин), господарський суд за клопотанням арбітражного керуючого, комітету кредиторів або з власної ініціативи може зобов’язати організатора аукціону розмістити відповідне оголошення в офіційних друкованих органах (газетах «Голос України» або «Урядовий кур’єр») із зазначенням адреси веб-сайту організатора аукціону, на якому розміщено повний текст оголошення з відомостями, передбаченими статтею 59 Закону.

Передбачена також можливість проведення електронних торгів (стаття 67 Закону).

У разі продажу майна до господарського суду можуть бути оскаржені:

рішення про скасування аукціону організатором (частина четверта статті 54 Закону);

рішення про анулювання організатором результатів аукціону (частина друга статті 55 Закону);

результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону (частина третя статті 55 Закону);

рішення про визнання або про відмову у визнанні заявника учасником торгів (частина шоста статті 61 Закону)».

10. Підпункт 36.7 пункту 36 викласти у такій редакції:

«36.7. Як передумову звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, що ліквідується власником, визначено дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до цивільного та господарського законодавства (стаття 95 Закону).

Порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, здійснюються у підготовчому засіданні суду за результатами перевірки судом дотримання заявником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до цивільного та господарського законодавства та вимог частини четвертої статті 11 Закону щодо наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Вирішення питання щодо визнання банкрутом такого боржника та призначення ліквідатора повинно здійснюватися в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі, в якому судом перевіряється поданий ліквідаційний баланс боржника та з’ясовується факт недостатності вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів. Ліквідатором боржника, що ліквідується власником, може бути голова ліквідаційної комісії або арбітражний керуючий, який призначається в порядку, встановленому Законом для призначення розпорядника майна, тобто кандидатура арбітражного керуючого на призначення ліквідатором визначається судом за допомогою автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство (частина друга статті 95 Закону).

Призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором боржника, що ліквідується власником, здійснюється господарським судом у виняткових випадках (в залежності від конкретних обставин справи), оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника і відповідно до частини шостої статті 95 Закону несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

Заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, що ліквідується власником, подаються безпосередньо до господарського суду та оплачуються судовим збором. Розгляд грошових вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону. За результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарським судом затверджується реєстр вимог кредиторів.

Залежно від кількості кредиторів та/або значних майнових активів боржника, що ліквідується власником, у справі про банкрутство можуть бути створені представницькі органи кредиторів за рішення господарського суду».

11. Пункт 37 доповнити новим абзацом тринадцятим такого змісту:

«У разі припинення провадження у справі банкрутство на підставі пункту 11 частини 1 статті 83 Закону сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого покладається на кредитора, за заявою якого порушено провадження у справі».

У зв’язку з цим абзац тринадцятий вважати абзацом чотирнадцятим.

12. Третє речення абзацу другого пункту 40 після слів «оголошення про продаж майна» доповнити словами «або комітетом кредиторів встановлено порядок реалізації майна боржника».

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Інформаційний лист ВГСУ від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)
  2. Відповідно до положень ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не можна визнати кредиторами боржника осіб, які заявляють вимоги на суми вартості належних їм акцій у статутному фонді боржника
  3. Положення частини 4 статті 12 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не поширюються на випадки застосування до боржника санкцій, не пов’язаних з невиконанням чи неналежним виконанням грошового або податкового зобов’язання
  4. В разі, коли в статутному фонді товариства-боржника пакет акцій, що належить державі, перевищує 50 %, то відповідно до п. 5 ст. 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” керуючий санацією зобов’язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном
  5. Висновок судів першої та касаційної інстанцій про наявність підстав банкрутства, відсутнього за місцезнаходженням Боржника, не відповідає вимогам статті 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки Боржник здійснює господарську діяльність за юридичною адресою, зазначеною у Державному реєстрі

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Декабрь 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31