юридичні консультації

Довідка про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами законодавства про соціальний захист дітей війни, ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань (Частина II)

Довідка про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами законодавства про соціальний захист дітей війни, ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань (Частина II)

Згідно із Законом України від 05.10.2005 № 2939-IV “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” зазначені норми викладено в новій редакції. Відповідно до цього Закону пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в таких розмірах:

учасникам бойових дій – 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

інвалідам війни І групи – 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,

ІІ групи – 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,

ІІІ групи – 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, – 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

іншим учасникам війни – 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

членам сімей, зазначених у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге, –25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,

дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге, – 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, – 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Указані норми протягом 2006-2008 років змін не зазнавали, неконституційними не визнавались, отже, підлягають застосуванню з часу набрання ними чинності.

Слід звернути увагу, що відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закону України від 05.10.2005 “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гаратії їх соціального захисту” вищезазначені зміни, внесені до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, набрали чинності в різний час. Так, нова редакція частини четвертої статті 13 та пункту 1 статті 16 Закону набрали чинності 01.01.2006, частини четверті статей 12 та 15 – 01.07.2006, частина четверта статті 14 – 01.01.2007.

Статтями 61-64 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань” передбачено розміри підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, яке виплачується особам, на яких поширюється дія Закону:

колишнім неповнолітнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання – 150 відсотків мінімальної пенсії за віком;

колишнім неповнолітнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами

І групи – 400 відсотків мінімальної пенсії за віком,

ІІ групи – 350 відсотків мінімальної пенсії за віком,

ІІІ групи – 200 відсотків мінімальної пенсії за віком;

колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, – 75 відсотків мінімальної пенсії за віком,іншим особам, зазначеним у статті 63 Закону, – 50 відсотків мінімальної пенсії за віком;

дружинам (чоловікам) померлих інвалідів, зазначених у статті 62 цього Закону, які не одружилися вдруге, – 150 відсотків мінімальної пенсії за віком;

дружинам (чоловікам) померлих інших жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, – 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” зазначені норми щодо розмірів підвищення до пенсії були викладені в новій редакції. Передбачалося зменшення розмірів підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, та проведення його розрахунків виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом “б” підпункту 1 пункту 21 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, щодо розмірів підвищення до пенсії жертвам нацистських переслідувань визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У зв’язку з тим, що норми Закону України “Про жертви нацистських переслідувань” щодо розмірів підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, поновили свою дію в попередній редакції 22.05.2008, то перерахунок цього підвищення за 2008 рік може бути проведений також лише з 22.05.2008.

Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2006 рік.

Відповідно до Закону України від 19.01.2006 № 3367-IV “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” внесено зміни, згідно з якими виключено пункт 17 статті 77 цього Закону, а новою редакцією статті 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуются у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” не приймалися. Отже, пільги для дітей війни, передбачені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у 2006 році запроваджено не було.

Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесені зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 № 107-IV, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році – з 09.07.2007, у 2008 році – з 22.05.2008, отже, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, мають діти війни: за 2007 рік – з 09.07.2007 до 31.12.2007, за 2008 рік – з 22.05.2008 до 31.12.2008. Відповідно у 2007 році у період із 01.01.2007 до 08.07.2007 та у 2008 році – з 01.01.2008 до 21.05.2008 положення законів про Державний бюджет на ці роки були чинними та підлягали виконанню.

Прикладом застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії особі, яка має статус дитини війни, за 2006-2007 роки є ухвала Вищого адміністративного суду України від 06.05.2009, постановлена за результатом перегляду постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2008 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008 у справі за позовом гр. С. до Управління Пенсійного фонду України в місті Лубни Полтавської області (далі – УПФУ в м. Лубни Полтавської області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – ГУ ПФУ в Полтавській області), Пенсійного фонду України (далі – ПФУ), управління праці та соціального захисту населення Лубенської міської ради Полтавської області (далі – УПСЗН Лубенської міської ради Полтавської області), управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації (далі – УПСЗН Полтавської обласної державної адміністрації), Міністерства праці та соціальної політики України про підвищення пенсії за 2006-2007 роки.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що йому призначено та він отримує пенсію за віком. Крім того, відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” він має статус дитини війни (народився 30.07.1933). Частиною першою статті 6 цього Закону дітям війни встановлено підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак відповідачі не виконують вимог указаного Закону, та його письмове звернення про таке підвищення пенсії залишено без задоволення.

Уважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач просив зобов’язати відповідачів нарахувати та виплатити йому пенсію з урахуванням підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.01.2006 до 31.12.2007.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008, позовні вимоги задоволено частково. Судом визнано бездіяльність УПФУ в м. Лубни Полтавської області протиправною, зобов’язано здійснити перерахунок пенсії та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 по 31.12.2007. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що УПФУ в м. Лубни Полтавської області, починаючи з 09.07.2007 по 31.12.2007, на порушення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” безпідставно не здійснювало гр. С. нарахування щодо підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Касаційну скаргу УПФУ в м. Лубни Полтавської області, яке оскаржувало рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову, Вищий адміністративний суд України залишив без задоволення з наведених нижче підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що гр. С., який народився 30.07.1933, отримує пенсію. Відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивач має правовий статус дитини війни. Крім того, згідно зі статтею 6 цього Закону він має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 1 розділу ІV “Прикінцеві положення” зазначеного Закону він набирає чинності з 01.01.2006. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

За результатами касаційного перегляду судових рішень Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що суди правильно відмовили в задоволенні позову щодо перерахунку пенсії за 2006 рік з посиланням на те, що не настали встановлені законодавством умови такого підвищення.

Так, пунктом 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Однак Законом України від 19.01.2006“Про внесення змін до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 01.01.2006, а статтею 6, – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон був опублікований 22.03.2006 та набрав чинності 02.04.2006.

Тобто з 02.04.2006 стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватися лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рн/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відтак, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову щодо відмови в здійсненні підвищення пенсії з 01.01.2007 до 09.07.2007, оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Суд не може застосувати норму, яка не діє. Також протягом указаного терміну діяли приписи статті 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яка по-іншому регулювала ці правовідносини, та оскільки ця норма прийнята пізніше в часі, то вона мала пріоритет над нормами статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив це підвищення пенсії, чим порушив указане право позивача. Тому правильними є висновки цих судів про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії в період із 09.07.2007 до 31.12.2007.

За таких обставин Вищий адміністративний суд України визнав обґрунтованим та законним висновок судів про часткове задоволення позову, зокрема визнання протиправною бездіяльності відповідача в період із 09.07.2007 до 31.12.2007 та зобов’язання здійснити підвищення пенсії позивачу в цей період на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Положення статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, та на яку посилався відповідач, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо непідвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, колегія суддів Вищого адміністративного суду України до уваги не взяла з таких підстав.

Статтею 88 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” установлено, що в разі недостатності виділених із державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов’язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу також не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Отже, безпідставними є посилання відповідача на відсутність надходжень з державного бюджету України як на підставу ненарахування позивачу зазначеного підвищення до пенсії.

З урахуванням викладеного рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, Вищим адміністративним судом України залишено без змін.

Вихідний критерій обчислення розміру підвищення до пенсії, допомоги до 5 травня

При визначенні судами розміру щомісячного підвищення до пенсії та допомоги до 5 травня порушується питання можливості застосування розміру мінімальної пенсії за віком, установленого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

За цією нормою мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення поняття “прожитковий мінімум”, правові основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень регулюють закони України від 15.07.1999 № 966-ХIV “Про прожитковий мінімум” та від 05.10.2000 № 2017-ІІІ “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”.

Частиною третьою статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, виплат допомоги до 5 травня ветеранам та дітям війни відповідно до законів України “Про соціальний захист дітей війни” та “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Зазначене підтверджується також і висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними у наведеній вище ухвалі від 06.05.2009 у справі за позовом гр. С. до Управління Пенсійного фонду України в місті Лубни Полтавської області та інших про підвищення пенсії.

У своїй ухвалі Вищий адміністративний суд України, зокрема, зазначив, що зі статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене правильними є висновки щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Висновки

Результати проведеного узагальнення свідчать про наявність окремих проблем, що виникають під час розгляду справ, пов’язаних із застосуванням законодавства про соціальний захист ветеранів війни, дітей війни, жертв нацистських переслідувань.

У процесі вивчення судової практики виявлено, що найбільш поширеними є спори щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та здійснення перерахунку підвищення до пенсії ветеранам війни, дітям війни, жертвам нацистських переслідувань.

Законодавство про соціальний захист зазначених категорій осіб протягом останніх років зазнавало значних змін, у зв’язку з чим у судів виникають труднощі у його застосуванні.

Аналіз інформації та рішень у справах зазначеної категорії, надісланих з апеляційних адміністративних судів, свідчить про наявні проблеми та неоднакову практику застосування судами норм матеріального і процесуального права при розгляді справ.

З метою вироблення однакової та правильної судової практики вирішення зазначеної категорії справ судам слід ураховувати нижченаведені позиції:

1. Під час розгляду справ щодо надання соціальних пільг, допомоги тощо, у першу чергу, необхідно встановити статус особи, що звертається за їх наданням.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та статті 5 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань” ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки, жертвам нацистських переслідувань видаються відповідні посвідчення замість раніше виданого посвідчення ветерана війни.

Статус дитини війни підтверджується документами, що посвідчують особу позивача, дату та місце його народження, пенсійним посвідченням громадян із відповідним штампом, а у разі наявності в особи ламінованого пенсійного посвідчення або втрати пенсійного посвідчення (до отримання дубліката) – тимчасовою довідкою.

2. Згідно з положеннями статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

Установивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії незаконними та зобов’язати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

3. Розв’язуючи спори щодо зобов’язання здійснити перерахунок передбачених законом виплат, суди, на виконання вимог Кодексу адміністративного судочинства України, повинні з’ясувати правосуб’єктність відповідачів, їх права та обов’язки у сфері публічних відносин, а також визначити, чи є вони належними відповідачами за всіма заявленими вимогами, зокрема про нарахування сум виплат, передбачених законом.
Оскільки у справах про здійснення перерахунку підвищення до пенсії та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня вирішенню судом підлягають питання нарахування та виплати належних позивачу сум, що належить до компетенції управлінь праці та соціального захисту населення та управлінь Пенсійного фонду України, залучати до участі у справах за зазначеними позовами як другого відповідача чи третю особу органи Державного казначейства України не потрібно.

4. Справи досліджуваної категорії підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам незалежно від статусу відповідача. Залучення органів державної влади до участі у справах не змінює їх предметної підсудності.

Такі справи в суді першої інстанції розглядаються і вирішуються суддею одноособово, незважаючи на наявність як відповідача центральних органів державної влади.

5. Позивачі у справах досліджуваної категорії, тобто особи, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, діти війни, жертви нацистських переслідувань, повинні сплачувати державне мито з позовних заяв до суду на загальних підставах, крім осіб, які є інвалідами Великої Вітчизняної війни, членами сімей воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняних до них, які звільнені від сплати державного мита.

Управління праці та соціального захисту населення в разі оскарження рішень судів в апеляційному або касаційному порядку повинні сплачувати державне мито на загальних підставах.

Пенсійний фонд України звільнено від сплати державного мита, отже, місцеві управління Пенсійного фонду України не повинні сплачувати судовий збір при поданні апеляційних або касаційних скарг на рішення суду.

6. Статтею 171 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено право ветеранів війни для звернення за отриманням разової грошової допомоги у строк до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Право на таке звернення у зазначений строк мають особи, які взагалі не отримували зазначену допомогу до 5 травня.

7. Оцінюючи рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, у першу чергу, суди повинні з’ясовувати, чи відповідають ці рішення, дії чи бездіяльність закону, який був чинним на момент виникнення відповідних правовідносин.

Розміри вищезазначених соціальних виплат встановлювалися законами “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про жертви нацистських переслідувань”, “Про соціальний захист дітей війни” та законами про Державний бюджет України на відповідні роки, які приймалися пізніше названих спеціальних законів.

Згідно зі статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. У Конституції та законах України немає норм, які встановлювали б пріоритет застосування того чи іншого закону та які регулювали б питання вирішення колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.

При цьому Конституційний Суд України в Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Згідно з приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідно до прийняття Конституційним Судом України рішення про визнання окремих норм законів України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” неконституційними ці норми були чинними та підлягали виконанню.

Отже, при розв’язанні спорів щодо нарахування та виплати щомісячної разової грошової допомоги до 5 травня слід мати на увазі, що зазначена допомога повинна була виплачуватися:

ветеранам війни:

у 2006 році відповідно до норм Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”;

у 2007 році:

з 01.01.2007 до 08.07.2007 – Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”;

з 09.07.2007 до 31.12.2007 – Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

у 2008 році:

з 01.01.2008 до 21.05.2008 – Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”,

з 22.05.2008 до 31.12.2008 – Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;
жертвам нацистських переслідувань:

у 2006 році відповідно до норм Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”;

у 2007 році:

з 01.01.2007 до 08.07.2007 – Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”,

з 09.07.2007 до 31.12.2007 – Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”;

у 2008 році:

з 01.01.2008 до 21.05.2008 – Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”,

з 22.05.2008 до 31.12.2008 – Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”.

Розв’язуючи спори щодо підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, необхідно враховувати, що таке підвищення повинно було виплачуватися:

ветеранам війни згідно з нормами Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

жертвам нацистських переслідувань:

у 2008 році:

з 01.01.2008 до 21.05.2008 згідно з нормами Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”,з 22.05.2008 до 31.12.2008 – Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”;

дітям війни:

у 2006 році відповідно до норм Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”;

у 2007 році:

з 01.01.2007 до 08.07.2007 – Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”,

з 09.07.2007 до 31.12.2007 – Закону України “Про соціальний захист дітей війни”;

у 2008 році:

з 01.01.2008 до 21.05.2008 – Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”,

з 22.05.2008 до 31.12.2008 – Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

8. Вихідним критерієм обчислення розмірів щомісячного підвищення до пенсії або грошової допомоги до 5 травня є розмір мінімальної пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

З метою правильного і однакового застосування законодавства при вирішенні зазначеної категорії справ вважаємо за необхідне підготовлене узагальнення обговорити на засіданні судової палати з розгляду справ за зверненнями фізичних осіб, надіслати в порядку надання методичної допомоги адміністративним судам нижчого рівня та для ознайомлення до Пенсійного фонду України, Міністерства праці та соціальної політики України.

Додатки: за текстом на 27 арк.

Суддя Вищого
адміністративного суду України С. Горбатюк

Головний консультант відділу
узагальнення судової практики Ю. Хмарук

травень 2009 року

 

Стаття 5,6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 № 2195-I ,(пільги дітям війни)

Стаття 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551-XII, Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них

Стаття 6 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань” від 23.03.2000 № 1584-ІII (пільги колишнім неповнолітнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання)

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Довідка про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами законодавства про соціальний захист дітей війни, ветеранів війни, жертв нацистських переслідувань (Частина I)
  2. Довідка про результати вивчення та узагальнення практики розгляду ВАСУ касаційних скарг на судові рішення у справах про порядок справляння митними органами передбачених законами податків і зборів (Ч.II)
  3. Довідка про результати вивчення та узагальнення практики розгляду ВАСУ касаційних скарг на судові рішення у справах про порядок справляння митними органами передбачених законами податків і зборів (Ч.I)
  4. Довідка про результати вивчення та узагальнення практики розгляду справ за позовами фізичних осіб із приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності
  5. Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Август 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031