юридичні консультації

Постанова ВАСУ від 29.09.2016 № 15 Про правовий висновок Вищого адміністративного суду України стосовно надання роз’яснення щодо практичного застосування пункту 10 розділу III Інструкції з підготовки та надсилання, приймання та обробки, оприлюднення та зберігання електронних копій в Єдиному державному реєстрі судових рішень у частині здійснення головою суду контролю за надсиланням електронних копій судових рішень до ЄДРСР

Заслухавши доповідь заступника Голови, секретаря пленуму Вищого адміністративного суду України Смоковича М.І. про правовий висновок Вищого адміністративного суду України стосовно надання роз’яснення щодо практичного застосування пункту 10 розділу III Інструкції з підготовки та надсилання, приймання та обробки, оприлюднення та зберігання електронних копій в Єдиному державному реєстрі судових рішень у частині здійснення головою суду контролю за надсиланням електронних копій судових рішень до ЄДРСР, пленум Вищого адміністративного суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Доповідь заступника Голови, секретаря пленуму Вищого адміністративного суду України Смоковича М.І. взяти до відома.

2. Правовий висновок Вищого адміністративного суду України стосовно надання роз’яснення щодо практичного застосування пункту 10 розділу III Інструкції з підготовки та надсилання, приймання та обробки, оприлюднення та зберігання електронних копій в Єдиному державному реєстрі судових рішень у частині здійснення головою суду контролю за надсиланням електронних копій судових рішень до ЄДРСР (додається) довести до відома суддів адміністративних судів.

Головуючий О.М. Нечитайло

Секретар пленуму М.І. Смокович


ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
Вищого адміністративного суду України стосовно надання роз’яснення щодо практичного застосування пункту 10 розділу III Інструкції з підготовки та надсилання, приймання та обробки, оприлюднення та зберігання електронних копій в Єдиному державному реєстрі судових рішень у частині здійснення головою суду контролю за надсиланням електронних копій судових рішень до ЄДРСР

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 149 та частини п’ятої статті 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та з метою підвищення ефективності ведення Єдиного державного реєстру судових рішень згідно з вимогами Закону України «Про доступ до судових рішень» наказом Державної судової адміністрації України від 16 січня 2016 року № 9 затверджено Інструкцію з підготовки та надсилання, приймання та обробки, оприлюднення та зберігання електронних копій судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі — Інструкція).

Відповідно до пункту 1 розділу III Інструкції електронна копія судового рішення (тип документа: «Ухвала», «Окрема Ухвала», «Рішення», «Вирок», «Постанова», «Судовий наказ»), а також електронний документ з типом «Окрема думка судді» переводиться суддею в стан «Оригінал» засвідчується електронним цифровим підписом судді та надсилається до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі — ЄДРСР) згідно з вимогами Інструкції користувача автоматизованої системи документообігу суду.

При цьому пунктом 10 розділу III Інструкції передбачено, що контроль за надсиланням судом електронних копій судових рішень до ЄДРСР здійснює голова суду або особа, що тимчасово виконує його обов’язки, та несе персональну відповідальність, встановлену законом. Положення цього пункту є аналогічними змісту пункту 16 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі — Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740 на виконання частини четвертої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень».

Разом із тим аналіз положень статей 24, 29, 34, 41 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі — Закон про судоустрій і статус суддів) дозволяє стверджувати, що вони безпосередньо не передбачають повноваження голів судів загальної юрисдикції здійснювати контроль за суддями відповідних судів при надсиланні ними судових рішень до ЄДРСР.

У зв’язку з цим виникає питання щодо наявності у голови суду загальної юрисдикції повноваження здійснювати контроль за суддями відповідного суду при надсиланні ними судових рішень до ЄДРСР.

Для відповіді на поставлене питання передусім варто взяти до уваги, що відповідно до розділу II Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 2 квітня 2015 року № 25, автоматизована система документообігу суду забезпечує автоматизацію технологічних процесів обробки інформації в суді, у тому числі відправку оригіналів електронних судових рішень до ЄДРСР. Тобто відправка оригіналів електронних судових рішень до ЄДРСР є елементом (підсистемою) функціонування автоматизованої системи документообігу суду.

У свою чергу частини перша, третя статті 152 Закону про судоустрій і статус суддів передбачають, що: організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату; керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу. Це означає, що забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу суду є складовою виконання функції з організаційного забезпечення роботи суду.

Відповідно до частин першої, третьої статті 124 Закону про судоустрій і статус суддів для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування — самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями; до питань внутрішньої діяльності судів належать, зокрема, питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів.

Із наведених положень випливає, що відправка оригіналів електронних судових рішень до ЄДРСР є елементом внутрішньої діяльності судів, вирішення питань щодо якої належить до відання органів суддівського самоврядування.

Водночас з огляду на пункт 8 частини першої статті 149 Закону про судоустрій і статус суддів організацію забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу суду віднесено до повноважень Державної судової адміністрації України (далі — ДСА України). Однак, на нашу думку, наведене положення не свідчить про право ДСА Украъни контролювати дії (бездіяльність) суддів в автоматизованій системі документообігу суду. Це положення дозволяє стверджувати про наявність у ДСА України права здійснювати не організацію функціонування, а організацію забезпечення функціонування згаданої системи. Тобто ДСА України створює умови для роботи суб’єктів (у тому числі суддів), які беруть участь у функціонуванні системи, проте не здійснює керівництва цими суб’єктами, у межах якого і можливий контроль за їхньою роботою.

Отже, контроль за відправкою оригіналів електронних судових рішень до ЄДРСР належить до відання органів суддівського самоврядування.

Відповідно до частин першої, другої статті 125 Закону про судоустрій і статус суддів організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, Рада суддів України, з’їзд суддів України; суддівське самоврядування в Україні здійснюється через: 1) збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду України; 2) Раду суддів України; 3) з’їзд суддів України.

Згідно з частиною першою статті 126 Закону про судоустрій і статус суддів збори суддів — зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань. Із наведеного положення випливає, що контроль за відправкою суддями оригіналів електронних судових рішень із конкретного суду до ЄДРСР належить до відання зборів суддів цього суду.

При цьому варто звернути увагу на таку засаду організації вітчизняного судочинства, як єдиний статус суддів (частина четверта статті 17 Закону про судоустрій і статус суддів). Ця засада, зокрема, означає, що при реалізації певної функції жоден із суддів не може мати більше повноважень, ніж решта суддів. Так, при вирішенні питань внутрішньої організації суду кожен суддя має рівні права; ці питання вирішуються суддями колегіально, а не головою суду одноособово. Отже, голова суду не має і не може мати певних виняткових, відсутніх у інших суддів певного конкретного суду, повноважень щодо участі у здійсненні контролю за відправкою суддями оригіналів електронних судових рішень до ЄДРСР.

Крім того, чинною редакцією статті 4 Закону про судоустрій і статус суддів встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Зазначеній нормі кореспондують положення статей 24, 29, 34, 41 наведеного Закону в частині щодо здійснення головами судів загальної юрисдикції інших повноважень, визначених законом. З наведеного випливає, що статус судді, у тому числі коло його повноважень, які він має, займаючи адміністративну посаду в суді, визначаються виключно на законодавчому рівні. З огляду на це покладення нормами підзаконних актів (пункт 16 Порядку та пункт 10 розділу III Інструкції) на голову суду додаткової та законодавчо не передбаченої функції контролю за надсиланням судом електронних копій судових рішень до ЄДРСР не відповідає приписам статті 4 Закону про судоустрій і статус суддів. Тому, поступаючись в юридичній силі нормам законодавчого акта відповідно до існуючої ієрархії нормативно-правових актів, ці норми застосовуватися не можуть.

Аналіз законодавства дозволяє стверджувати, що збори суддів мають достатньо повноважень для реагування на порушення суддею порядку відправки оригіналів електронних судових рішень до ЄДРСР.

По-перше, відповідно до пункту 1 частини п’ятої статті 126 Закону про судоустрій і статус суддів збори суддів за результатами обговорення певного питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретного судді мають право прийняти рішення, що є обов’язковим для суддів. Тобто збори суддів своїм рішенням можуть зобов’язати суддю усунути порушення, допущені ним при виконанні правових положень щодо відправки оригіналів електронних судових рішень до ЄДРСР.

По-друге, відповідно до пункту «в» частини першої статті 92 Закону про судоустрій і статус суддів умисне або внаслідок недбалості порушення засад гласності і відкритості судового процесу є підставою дисциплінарної відповідальності судді. Згідно з частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України одним з елементів гласності і відкритості судового процесу є право кожного на ознайомлення в установленому законодавством порядку із судовими рішеннями у будь-якій розглянутій у відкритому судовому засіданні справі, які набрали законної сили. Такий порядок ознайомлення визначено Законом України «Про доступ до судових рішень», за яким, зокрема: для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції ДСА України забезпечує ведення ЄДРСР; суд загальної юрисдикції вносить до ЄДРСР всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (частини перша, третя статті 3). При цьому право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має будь-яка особа. Із наведених положень випливає, що збори суддів мають право ініціювати дисциплінарну відповідальність судді, який умисно або внаслідок недбалості порушив порядок відправки оригіналів електронних судових рішень до ЄДРСР.

При цьому варто зазначити, що голова суду не має такого права. За позицією Ради суддів України звернення голови суду до дисциплінарного органу з поданням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за власною ініціативою, а не на виконання відповідного рішення зборів суддів, суперечитиме статті 13 Кодексу суддівської етики у редакції, затвердженій XI черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1). Відповідно до статті 13 цього Кодексу суддя, що перебуває на адміністративній посаді в суді, повинен утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до виникнення сумнівів у єдиному статусі суддів і тому, що професійні судді колективно вирішують питання організації роботи суду.

По-третє, відповідно до частини шостої статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачається адміністративна відповідальність за ненадання доступу до судового рішення або матеріалів справи за заявою особи, а також інше порушення Закону України «Про доступ до судових рішень». Протокол про це адміністративне правопорушення мають право складати уповноважені особи секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (пункт 8-1 частини першої статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Таким чином, збори суддів мають право ініціювати перед Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини питання про притягнення судді до адміністративної відповідальності за порушення Закону України «Про доступ до судових рішень», вчинене шляхом порушення порядку відправки оригіналів електронних судових рішень до ЄДРСР.

Отже, голова суду загальної юрисдикції не уповноважений здійснювати контроль за суддями відповідного суду під час виконання ними обов’язку з надсилання електронних копій судових рішень до ЄДРСР. Такий контроль повинні здійснювати збори суддів відповідного суду. При цьому збори суддів за результатами контрольних заходів мають право: зобов’язати відповідного суддю усунути порушення закону, допущене ним при надсиланні судових рішень до ЄДРСР; ініціювати питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності; ініціювати питання про притягнення судді до адміністративної відповідальності.

{Текст взято з сайту ВАСУ http://www.vasu.gov.ua/}

 

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Інформаційний лист ВАСУ від 24.10.2013 № 1486/12/13-13 Щодо оскарження відмови у прийнятті податкових накладних для їх реєстрації у Єдиному державному реєстрі
  2. Інформаційний лист ВАСУ від 18.02.2014 № 212/11/14-14 огляд судових рішень, підготовлений за матеріалами судових рішень Вищого адміністративного суду України, ухвалених у касаційному порядк
  3. Висновок судів першої та касаційної інстанцій про наявність підстав банкрутства, відсутнього за місцезнаходженням Боржника, не відповідає вимогам статті 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки Боржник здійснює господарську діяльність за юридичною адресою, зазначеною у Державному реєстрі
  4. Про визначення кількісного складу судових палат та Військової судової колегії Верховного Суду України
  5. Постанова ВАСУ від 22.05.2015 № 7 Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Август 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031