юридичні консультації

Постанова ВАСУ від 22.05.2015 № 7 Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами

Вищий адміністративний суд України Узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами Київ-2015

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………………………….3

1. Загальна характеристика підстав для перегляду судового

рішення за нововиявленими обставинами……………………………………………………………7

1.1. Проблемні питання, які виникають при визначенні істотних

для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка

звертається із заявою, на час розгляду справи……………………………………………………………..10

1.2. Аналіз проблемних питань, що виникають при

визначенні підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими

обставинами, передбачених пунктами 2, 3, 4, 5 частини другої статті 245

КАС України…………………………………………………………………………………………………..23

2. Строки звернення про перегляд судового рішення

за нововиявленими обставинами. Наслідки їх пропущення……………………………………….34

3. Судова практика стосовно проблем, які виникають на стадії

відкриття провадження за нововиявленими обставинами…………………………………………37

4. Судова практика щодо застосування статті 253 КАС України………………………….43

Висновки……………………………………………………………………………………………………..46

 ВСТУП

 Україна, проголошена в Конституції України демократичною і правовою державою, гарантує кожному право на судовий захист, на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб. Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів сформулювала нові пріоритети: реальне утвердження верховенства права у суспільстві і забезпечення кожному права на справедливий судовий розгляд у незалежному та неупередженому суді.

Важливою гарантією захисту прав і свобод людини у сфері адміністративного судочинства є право на перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, що є однією з найважливіших гарантій справедливого здійснення правосуддя і дотримання законності в адміністративному судочинстві. Незважаючи на те, що провадження за нововиявленими обставинами хоча й має свої завдання, підстави для відкриття провадження, предмет доказування та процесуальну форму, однак практика розгляду і вирішення адміністративними судами цієї категорії справ свідчить про необхідність удосконалення не тільки окремих елементів процесуального порядку перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, а й цілісного підходу до здійснення адміністративного судочинства за нововиявленими обставинами з урахуванням положень міжнародно-правових актів у галузі прав людини.

Дослідження теоретичних засад поняття нововиявлених обставин як підстави перегляду судового рішення має важливе значення для подальшого розвитку адміністративного судочинства, а оптимізація правового регулювання порядку розгляду й вирішення цієї категорії справ сприяє оновленню адміністративного процесуального законодавства України у світлі європейських стандартів щодо засобів правового захисту при здійсненні правосуддя адміністративними судами України.

Недостатність розробок на теоретичному рівні, наявність прогалин і колізій у чинному законодавстві, що з’ясовуються в ході аналізу судової практики справ, які переглядаються у зв’язку з нововиявленими обставинами, обумовили необхідність здійснення цього узагальнення.

 Статистичні показники 2013 рік

Аналіз статистичних даних показує, що у 2013 році відносний показник справ про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами судами всіх інстанцій становив менше 1% . Підставами для перегляду судових рішень у 98% були істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи та у 2% – скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.

У 2013 році місцеві адміністративні суди розглянули 4951 заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, або 85% заяв, що перебували на розгляді. Із них 440 заяв, або 9% заяв, повернуто, стосовно 292 заяв (6%) ухвалено інші рішення при вирішенні питання про відкриття провадження та 4219 заяв (85%) розглянуто по суті. У результаті їх розгляду у 83% справ (3500 заяви) залишено без задоволення та у 11% справ (456 заяв) – задоволено із скасуванням 424 постанов та 32 ухвал. У 148 справах (3%) суди ухвалили інші рішення.

На розгляд до апеляційних судів як судів першої та апеляційної інстанцій у 2013 році надійшло 672 заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Відносний показник таких заяв серед інших справ і матеріалів, які надходили до цих судів, був меншим ніж 1%. Підставами для перегляду рішень у 97% справ були істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, у 3% справ – встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, та у менш ніж у 1% справ – скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути. У цьому періоді апеляційні адміністративні суди розглянули 791 заяву, або 73% загальної кількості заяв, що перебували на розгляді. З них 192 заяви, або 24% заяв, повернуто та стосовно 77 заяв (10%) ухвалено інші рішення під час вирішення питання про відкриття провадження. По суті розглянуто 522 заяви (66%). З них із задоволенням заяви розглянуто 69% справ, у 14% справ відмовлено у задоволенні заяви із скасуванням 50 постанов і 25 ухвал. У 31 справі провадження закрито, стосовно 54 справ ухвалено інше рішення.

У 2013 році на розгляд до Вищого адміністративного суду України як до суду першої та касаційної інстанцій надійшло 168 заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. У загальній кількості справ і матеріалів їх кількість становить менше ніж 1%. Підставами для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами у 175 справах були істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, у 7 справах – скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути, у 4 справах – встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, та в 1 справі – встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення. У цьому періоді Вищий адміністративний суд України розглянув 151 заяву, або 76% загальної кількості заяв, що перебували на розгляді. З них 58 заяв, або 38% заяв, повернуто, щодо 36 заяв (24%) відмовлено у відкритті провадження, 4 заяви (3%) залишено без розгляду, 53 заяви (35%) розглянуто по суті. За результатом їх розгляду 44 заяви залишено без задоволення, 3 заяви задоволено із скасуванням судових рішень та відносно 5 заяв провадження закрито.

 Перше півріччя 2014 року

У першому півріччі 2014 року на розгляд до місцевих адміністративних судів надійшло 763 заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, або 0,4% справ і матеріалів. У 96% заяв (1437) підставами звернення до судів були істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, та у 4% (65) – скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.

За шість місяців 2014 року місцеві адміністративні суди розглянули 1045 заяв, або 70% загальної кількості заяв, що перебували на розгляді. За результатами їх розгляду 163 заяви, або 16%, повернуто, стосовно 89 заяв (9%) ухвалено інші рішення під час вирішення питання про відкриття провадження, 794 заяви (76%) розглянуто по суті. Із них у 58% справ (459) заяви залишено без задоволення, у 26% справ (203) заяви задоволено із скасуванням 181 постанови та 22 ухвал. Відносно 79 справ (10%) провадження закрито та у 53 справах (7%) суди ухвалили інші рішення. У цьому періоді місцеві адміністративні суди не розглянули 456 заяв, або 30% заяв, що перебували на розгляді.

На розгляд до апеляційних адміністративних судів як до судів першої та апеляційної інстанцій у першому півріччі 2014 року надійшло 128 заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. З урахуванням заяв, не розглянутих на початок цього року, на розгляді апеляційних адміністративних судів перебувало 412 заяв. У 409 заявах підставами звернення до судів були істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, у 2 – скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути, та у 1 – встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення. У цьому періоді цими судами розглянуто 243 заяви, або 59% загальної кількості заяв, що перебували на розгляді. У результаті їх розгляду 55 заяв, або 23% заяв, повернуто, стосовно 51 заяви (21%) ухвалено інші рішення під час вирішення питання про відкриття провадження. 137 заяв (56%) розглянуто по суті. Із них 77% заяв (106) залишено без задоволення та 18% заяв (25) задоволено із скасуванням 19 постанов та 6 ухвал. У 5 справах провадження закрито та стосовно 1 справи ухвалено інше рішення.

На розгляд до Вищого адміністративного суду України як до суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій надійшло 84 заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. У загальній кількості справ і матеріалів їх кількість становить 0,2%. За цей час Вищий адміністративний суд України розглянув 93 заяви, або 73% загальної кількості заяв, що перебували на розгляді. З них 43 заяви, або 46% заяв, повернуто, щодо 19 заяв (20%) відмовлено у відкритті провадження та 3 заяви (3%) залишено без розгляду. По суті розглянуто 28 заяв (30%). За результатом їх розгляду у 22 справах заяви залишено без задоволення, у 5 справах заяви задоволено, судові рішення скасовано, у 1 справі провадження закрито. На кінець звітного періоду не вирішено 35 заяв, або 27% заяв, що перебували на розгляді .

Метою узагальнення є вивчення практики, виявлення проблем та формування уніфікованої позиції щодо застосування адміністративними судами глави 4 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) під час розгляду та вирішення адміністративних справ, що переглядаються у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Мета узагальнення зумовлює розв’язання таких завдань:

• дати загальну характеристику підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та зазначити випадки недотримання судом положень частини другої статті 245 КАС України;

• проаналізувати проблемні питання, які виникають стосовно визначення істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 245 КАС України);

• проаналізувати проблемні питання щодо визначення нововиявлених обставин, передбачених пунктами 2, 3, 4, 5 частини другої статті 245 КАС України;

• виокремити, проаналізувати та узагальнити проблеми щодо визначення строків звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (статті 246, 247 КАС України);

• проаналізувати та узагальнити судову практику стосовно проблем, які виникають на стадії відкриття провадження за нововиявленими обставинами (статті 248 – 250 КАС України);

• проаналізувати та узагальнити судову практику щодо застосування статті 253 КАС України;

• вказати інші проблеми, які виникають під час розгляду заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Крім цього, узагальнення містить пропозиції щодо заходів, які необхідно вжити для формування єдиної судової практики.

У процесі узагальнення проаналізовано судові рішення, ухвалені місцевими загальними судами як адміністративними судами та адміністративними судами за результатами розгляду справ у порядку глави 4 розділу IV КАС України.

  1. Загальна характеристика підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами

Поняття «нововиявлені обставини» для вітчизняного судочинства не є новим. У радянський період процесуальний порядок та вирішення справ, що виникали з цих правовідносин, безпосередньо регулювалися нормами, які містилися в Цивільно-процесуальному кодексі УРСР від 18 липня 1963 року, в Арбітражно-процесуальному кодексі України від 06 листопада 1991 року, в Кримінально-процесуальному кодексі УРСР від 01 квітня 1961 року.

На сьогодні перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами врегульовано статтями 361–365 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 112–114 Господарського процесуального кодексу України, статтями 245–253 КАС України. Необхідно зазначити, що законодавець уніфікував засади процесуального порядку перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами у перерахованих видах судочинства. Значно відрізняється лише правова регламентація провадження за нововиявленими обставинами у кримінальному процесі (статті 459–467 Кримінального процесуального кодексу України).

В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення .

До нововиявлених обставин належать факти об’єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв’язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

— існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

— на час розгляду справи ці обставини об’єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

— істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) .

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об’єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.

Нова обставина, що з’явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.

Нововиявлені обставини – це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов’язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Отже, нововиявлені обставини – це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об’єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Звертаємо увагу на необхідності розмежування змісту терміна «нововиявлені обставини» і підстав, необхідних для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно зі статтею 245 КАС України. Перелік підстав, наведений у пунктах 2-5 частини другої статті 245 КАС України, має оціночний характер тих юридичних фактів, які мають істотне значення для вирішення справи по суті і які існували під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява. Так, наприклад, встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону як підстава для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбачена пунктом 5 частини другої статті 245 КАС України, означає існування факту протиправної діяльності парламенту на момент розгляду та вирішення справи і прийняття судового рішення, про перегляд якого подається заява, і має істотне значення для вирішення цієї справи по суті.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута за нововиявленими обставинами. Такий перегляд є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.

Водночас вказана стаття не передбачає, які саме постанови і ухвали можуть бути предметом перегляду. Виходячи зі змісту закону та практики, яка склалася під час розгляду цієї категорії справ, вважаємо, що повноваження суду на цей перегляд стосується лише тих рішень, якими закінчено розгляд справи та які набрали законної сили. Якщо ж судові рішення не є такими, їх перегляд на підставі статті 245 КАС України законодавством не встановлений.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Не є нововиявленими обставинами: ті, які виникли після ухвалення рішення (не існували на той момент); ті, на які посилалися як на докази сторони, або об’єктивно могли бути долучені як докази; невчасно подані сторонами докази; офіційні тлумачення Конституційного Суду України тощо.

Таким чином, підстави для перегляду судового рішення поділяються на загальні та спеціальні. Загальною підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є постановлення ухвали адміністративним судом, яка набрала законної сили (наприклад, про закриття провадження у справі, про залишення заяви без розгляду), або ухвалення постанови, якою задоволено або не задоволено позовні вимоги.

Спеціальними підставами для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є: 1) юридичні факти, тобто істотні для справи обставини, які не були відомі заявникові та суду на час розгляду справи і які впливають на законність та об’єктивність судового рішення (пункт 1 частини другої статті 245 КАС України); 2) юридичні факти, які законодавець прирівняв до нововиявлених обставин згідно з пунктами 2-5 частини другої статті 245 та частиною третьою статті 245 КАС України). Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

 1.1. Проблемні питання, які виникають при визначенні істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи

За змістом підстава для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, встановлена пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України, є найширшою. Тому переважна більшість справ, що надходять на розгляд судів для перегляду у зв’язку з нововиявленими обставинами, переглядається саме з цієї підстави.

Істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового акта відсутня .

У результаті аналізу пункту 1 частини другої статті 245 можна дійти висновку, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. У зв’язку з цим пункт 1 частини другої статті 245 КАС України потрібно вдосконалити шляхом доповнення словами «та адміністративному суду». Вважаємо, поширення наведеного положення також і на адміністративний суд буде узгоджуватися, зокрема, із пунктом 4 частини другої статті 248 КАС України, згідно з яким нововиявленими визнаються обставини, що є невідомими як особі, яка звертається із заявою, так і суду.

Отже, істотні для справи обставини – це ті, що становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні адміністративному суду.

Аналіз практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами справ дає підстави зробити висновок, що суди здебільшого правильно визначають чи відносять обставини, на які посилається заявник, до істотних або до таких, що не впливають на зміст судового рішення, тобто є неістотними.

Загалом обставини, якими заявники обґрунтовують свої вимоги про перегляд судового рішення в порядку пункту 1 частини другої статті 245 КАС України, можна класифікувати залежно від суб’єкта подання заяви.

1. Територіальні органи Міністерства доходів України звертаються до суду із заявами про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами у справах про оскарження податкових повідомлень-рішень та про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за угодою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Такі заяви обґрунтовані тим, що вироком суду було встановлено факт фіктивного створення та діяльності контрагентів юридичних осіб, які були сторонами у справі. На думку податкового органу, зазначені обставини є істотними, тобто такими, що впливають на зміст ухваленого судового рішення, та такими, що не могли бути відомі ні суду, ні заявнику на час вирішення справи.

Аналіз судової практики дозволяє зробити висновок про неоднаковий підхід до вирішення питання про віднесення обставин, встановлених в інших судових рішеннях, до доказів, що підтверджують наявність істотних для справи обставин.

Так, розглядаючи заяву податкового органу про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі про оскарження податкового повідомлення-рішення, деякі судді вказують, що вирок у кримінальній справі, яким встановлено, що контрагент позивача був створений внаслідок злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), є новим доказом, оскільки був відсутній на час вирішення справи в суді. Доводи заявника про те, що факт фіктивного підприємництва існував на час розгляду справи, проте став відомий лише після винесення відповідного вироку, судом не приймаються .

Протилежного висновку дійшли судді Київського апеляційного адміністративного суду.

Так, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку частини першої статті 41 КАС України апеляційну скаргу ТОВ «Т.М.А. Мегабуд» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року у справі за заявою Державної податкової інспекції в м. Черкаси Черкаської області Державної податкової служби про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року за позовом ТОВ «Т.М.А. Мегабуд» до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 липня 2012 року, який набрав законної сили, визнано ОСОБА 3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною другою статті 205, частиною другою статті 358, частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України. У вироку зазначено, що у процесі роботи вся офіційна діяльність підприємства зводилась до фіктивного підприємництва, а саме: до підготовки, заповнення і підписання первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та податкових звітних документів про проведення безтоварних операцій з подальшим переведенням цих коштів у готівку. Всі співучасники діяли згідно із заздалегідь розподіленими ролями, усвідомлювали злочинність своїх дій та дій інших співвиконавців злочинів. Таким чином, вироком суду встановлено, що ПП «Інтерагро-Форум» у період з листопада 2008 року по жовтень 2010 року фактичну господарську діяльність не здійснювало .

Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України суд відніс до нововиявлених обставин встановлений судовим вироком факт фіктивного підприємництва, незважаючи на те, що вирок у кримінальній справі, на який заявники посилаються як на нововиявлену обставину, був винесений після ухвалення оскаржуваного рішення суду. Підтримуємо таку позицію, оскільки підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлення нових істотних юридичних фактів, що існували на час розгляду справи, у якій ухвалено судове рішення, яке переглядається, але не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, а не факт/дата ухвалення нового судового рішення.

Вважаємо, що для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами важливим є не дата ухвалення іншого судового рішення, а наявність у ньому доведених істотних обставин, що існували на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи судом, але не могли бути відомі ні особі, яка заявила про це, ні суду, в провадженні якого перебувала справа.

Прикладом застосування пункту 1 частини другої статті 245 КАС України є ухвала Волинського окружного адміністративного суду, згідно з якою вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 листопада 2012 року у справі №1-39/11, яким були встановлені обставини, що свідчать про нереальність господарських операцій між ВКП «Українська нафтогазова компанія» та ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод», не був взятий до уваги .

У своєму рішенні суд зазначив, що встановлена вироком суду нереальність (безтоварність) господарських операцій не є нововиявленою обставиною, оскільки питання реальності не було предметом розгляду в адміністративній справі про скасування податкових повідомлень-рішень і не досліджувалося податковою інспекцію під час здійснення перевірки, про що свідчить висновок, зазначений в акті від 30 липня 2009 року № 720/23-00372664.

Отже, встановлені судами у кримінальній справі обставини, а саме нереальність (безтоварність) проведених операцій може бути підставою для перегляду судового рішення про скасування податкових повідомлень-рішень за нововиявленими обставинами в тому разі, коли питання реальності було предметом розгляду в адміністративній справі про скасування податкових повідомлень-рішень.

Разом із тим здійснення фіктивного підприємництва особою-контрагентом платника податків (стаття 205 Кримінального кодексу України) або встановлення факту ухилення нею від сплати податків (статті 212 Кримінального кодексу України) не може бути безумовним підтвердженням нереальності господарських операцій, відображених у податковому обліку добросовісним платником податків.

У зв’язку з цим необхідно мати на увазі, що будь-яка неправомірна діяльність контрагента (в тому числі фіктивне підприємництво) не може бути визнана беззаперечною підставою для притягнення до відповідальності платника податку. Тобто оскільки згідно зі статтею 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Таким чином, вплив обставин, встановлених в інших судових рішеннях (у тому числі в кримінальних вироках), і кваліфікація цих обставин як нововиявлених повинні оцінюватися з точки зору наявності в них юридичних фактів:

• якими б спростовувались факти, покладені в основу судового рішення, що переглядається;

• які існували на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи судом;

• які не могли бути відомі ні особі, яка заявила про це, ні суду, в провадженні якого перебувала справа;

• які входили до кола обставин, які підлягають встановленню, виходячи з підстав та предмету позову.

Задовольняючи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд у своєму рішенні обов’язково повинен зазначити, які саме докази, що покладені в основу судового рішення, визнані іншим судовим рішенням неправдивими або нікчемними, а також які саме встановлені судами в інших справах обставини впливають на законність та обґрунтованість рішення адміністративного суду.

2. Поширеними є заяви платників податків про перегляд судового рішення у порядку пункту 1 частини другої статті 245 КАС України у справі за позовом податкового органу про стягнення податкового боргу. Зазначені заяви зазвичай обґрунтовані таким:

— податкове повідомлення-рішення, яким визначено розмір податкового боргу, було скасоване в судовому порядку;

— до податкової декларації, на підставі якої визначено розмір податкового боргу, було надано уточнюючий розрахунок, згідно з яким розмір податкового боргу зменшився ;

— визнання протиправними дій державного податкового органу (протиправна відмова у реєстрації податкової накладної, протиправне анулювання свідоцтва платника ПДВ, у якого позивач придбав товари/послуги), внаслідок чого було прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення.

Аналіз судової практики свідчить, що при розгляді заяв платників податків про перегляд судового рішення про стягнення податкового боргу суди зазвичай вказують, що постанова суду про скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено розмір податкового боргу, є доказом існування істотних для справи обставин, які не були та не могли бути відомі на час розгляду справи в суді. При цьому суди вказують, що «факт неправомірності податкового повідомлення-рішення існував на час розгляду справи в суді, проте цей факт став відомим лише після ухвалення рішення про скасування відповідного податкового повідомлення-рішення» .

Ураховуючи те, що податковий борг платників податків визначається на підставі податкового повідомлення-рішення, яке було скасовано у судовому порядку іншим судовим рішенням, підтримуємо позицію, що встановлення судовим рішенням протиправності податкового повідомлення-рішення є нововиявленою обставиною при перегляді судового рішення про стягнення податкового боргу, що виник на підставі цих скасованих податкових повідомлень-рішень.

Водночас, під час розгляду справ цієї категорії важливо враховувати пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 1998 року №15, відповідно з яким не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення, обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені судом .

Юридичні факти, які виникли згодом, можуть бути підставою для подання нового позову, заяви у порядку частин дев’ятої, десятої статті 267 КАС України, а не для перегляду судових рішень у справі за нововиявленими обставинами. Нововиявлені обставини повинні об’єктивно існувати на момент вирішення адміністративної справи та не можуть виникнути після ухвалення судового акта та набрання ним законної сили.

Процесуальні недоліки розгляду справи (неналежне повідомлення учасників судового розгляду, що перешкодило їм взяти участь у судовому засіданні; неналежне дослідження обставин справи; неналежне сприяння всебічному і повному з’ясуванню обставин справи тощо) не можуть вважатися нововиявленими обставинами , і є підставою для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку.

Також у спорах щодо примусового погашення податкового боргу за зверненнями податкових органів боржники у заявах про перегляд судового рішення вказують як на нововиявлену обставину подання уточнюючої декларації, у зв’язку з чим сума заборгованості зменшилась.

Цей факт, на думку заявника, є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Однак з такою позицією погодитись не можна з таких підстав.

Так, наприклад, у справі № 826/12610/13-а суд, приймаючи постанову від 09 вересня 2013 року, виходив з того, що заявник самостійно визначив та задекларував свої податкові зобов’язання зі сплати орендної плати за землю з юридичних осіб у сумі 423 685,80 грн. 05 вересня 2013 року заявник у зв’язку з прийняттям Миколаївською міською радою рішення про розірвання Договору оренди землі направив на адресу позивача уточнюючу декларацію, яку останній отримав 12 вересня 2013 року. В уточнюючій декларації заявник уточнив свої податкові зобов’язання перед позивачем у бік зменшення на загальну суму 305463,10 грн .

Отже, на дату прийняття оскаржуваної постанови суду, тобто станом на 09 вересня 2013 року, заявнику було відомо про те, що розмір податкового боргу може бути зменшений відповідно до поданої ним особисто уточнюючої декларації. У зв’язку з цим факт прийняття податковим органом та внесення до картки особового рахунку з орендної плати за землю заявника в бік зменшення уточнюючих розрахунків щодо предмета спору не є нововиявленою обставиною в розумінні пункту 1 статті 245 КАС України, оскільки ці обставини були відомі особі, яка звертається із заявою на час, розгляду справи, а тому заяву про перегляд судового рішення повинно бути залишено без задоволення.

Таким чином, розглядаючи справи про перегляд у порядку пункту 1 частини другої статті 245 КАС України судового рішення у справі за позовом податкового органу про стягнення податкового боргу у зв’язку з подачею заявником уточнюючої декларації, необхідно з’ясовувати, коли платник податків дізнався або міг дізнатися при добросовісному ставленні до своїх прав і обов’язків про обставини, на підставі яких було визначено нову суму грошових зобов’язань.

Отже, формально подача та прийняття податковим органом уточнюючої декларації, у зв’язку з чим сума заборгованості зменшилася, є новою обставиною. Разом із тим права боржників підлягають захисту, тому в таких випадках судам доречно в ухвалах про відмову в задоволенні заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами не лише наводити мотиви для відмови з посиланням на частину другу статті 245 КАС України, а й роз’яснювати заявникам їхнє право на подання нового позову.

У спорах про скасування податкового повідомлення-рішення нововиявленою обставиною може також бути визнано протиправну відмову податкового органу в реєстрації податкової накладної.

Так, заявник у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/6541/13-а від 30.07.2013, послався на пункт 1 статті 245 КАС України, а саме: на наявність рішення суду у справі № 826/1663/13-а, яким було визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва щодо неприйняття звітності контрагента позивача в електронній формі, зобов’язання прийняти та зареєструвати податкову звітність контрагента позивача, у тому числі податкову накладну, з підстав нереєстрації якої в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем було винесено позивачу оскаржуване податкове рішення-повідомлення.

Однак суд не взяв до уваги зазначену обставину, оскільки при відкритті провадження у справі про скасування податкового повідомлення-рішення № 826/9541/13-а від 03 липня 2013 року заявнику вже було відомо про наявність судового рішення про визнання неправомірними дій ДПІ щодо неприйняття звітності контрагента від 24 травня 2013 року у справі № 826/1663/13-а, що мало безпосереднє значення для правильного вирішення судом справи № 826/9541/13-а .

Зважаючи на викладені вище обставини, суд зазначив, що в цьому випадку заявником не було доведено суду допустимими у справі доказами виникнення нововиявлених обставин, що не були та не могли бути йому відомі на час розгляду справи про скасування податкових повідомлень-рішень. Тому суд правильно роз’яснив заявнику (позивачу) його право на захист своїх прав та інтересів шляхом звернення з касаційною скаргою відповідно до статті 211 КАС України до Вищого адміністративного суду України з одночасним заявленням клопотання про зупинення виконання судового рішення у цій справі.

Разом із цим, залишаючи заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови про скасування податкового повідомлення-рішення без задоволення, суд неправильно оцінив такий юридичний факт, як подання позивачем під час розгляду справи у первинному провадженні копії рішення суду про визнання неправомірними дій податкового органу щодо неприйняття звітності контрагента позивача. Тобто суду на момент розгляду справи про скасування податкового повідомлення-рішення було відомо про наявність рішення, що мало безпосереднє значення для правильного вирішення справи, однак всупереч пункту 3 частини першої статті 156 КАС України суд не зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням про визнання неправомірними дій податкового органу. Саме порушення судом у первинному провадженні норм процесуального права і призвело до прийняття незаконного і необґрунтованого рішення у справі про скасування податкових повідомлень-рішень, а не «обрання невірного методу захисту своїх прав позивачем», як це зазначається у постанові від 11 лютого 2014 року у справі № 826/9541/13-а . Водночас неправильне обґрунтування зазначеної постанови не вплинуло на правильність ухваленого рішення.

У тих випадках, коли ні суду, ні сторонам у справі не було і не могло бути відомо про неправомірність дій податкового органу, що мало безпосереднє значення для правильного вирішення іншої справи, ці обставини можуть бути віднесені до нововиявлених за умови їх існування на час первинного розгляду справи.

3. Територіальні органи Пенсійного фонду України і територіальні управління праці та соціального захисту населення зазвичай звертаються до суду із заявами про перегляд за нововиявленими обставинами судових рішень у справах за позовами осіб про перерахунок соціальних виплат, передбачених законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про соціальний захист дітей війни» та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Можна виділити такі групи обставин, з якими вказані органи пов’язують необхідність скасування судових рішень.

3.1. Визнання незаконною видачі фізичній особі – позивачу у справі посвідчення, що підтверджує особливий статус фізичної особи (посвідчення учасника бойових дій, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи тощо).

Так, 08 квітня 2014 року управлінню Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області стали відомі обставини, які є істотними для справи і які не були і не могли бути їм відомі під час розгляду цієї справи, а саме: на запит управління щодо підтвердження факту видачі довідки, що підтверджувала б участь в ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, яку позивач надав управлінню Пенсійного фонду України в Шполянському районі для призначення пенсії як ліквідатору наслідків ЧАЕС 2 категорії, надійшла архівна довідка від 19 березня 2013 року № 23329 з галузевого державного архіву Міністерства оборони про те, що довідка за № 4185 від 17 грудня 2002 року на ім’я позивача в архіві не виконувалась та є підробленою. У зв’язку з тим, що позивач позбавлений статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, він не має права отримувати пенсію по інвалідності у зв’язку з захворюванням, пов’язаним з виконанням обов’язків військової служби щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню на тій підставі, що станом на 07 квітня 2014 року управлінням соціального захисту населення Шполянської РДА посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (серія НОМЕР_1 від 30 січня 2013 року), у позивача, жителя с. Лозуватка, вилучено і воно вважається недійсним згідно з постановою від 20 січня 1997 року №51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .

3.2. Ухвалення Конституційним Судом України рішень, якими окремі положення законів про Державний бюджет України визнано неконституційними:

а) прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, згідно з яким положення підпункту 10 пункту 35 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Так, з 22 травня 2008 року відновили дію положення частини другої статті 40 та частини четвертої статті 42 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у його первинній редакції, що підлягають застосуванню. Разом із тим вказана обставина не є нововиявленою, оскільки вона не може визнаватись такою, що не була відома заявнику на момент вирішення спору, з огляду на те, що відповідне Рішення Конституційного Суду України було оприлюднено (доведено до відома усіх суб’єктів права) через офіційні видання ;

б) прийняття Конституційним Судом України Рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 про визнання змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» щодо встановлення розмірів соціальних вимог Кабінетом Міністрів України такими, що відповідають Конституції України .

Так, управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську звернулося в суд із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Івано-Франківського міського суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання відмови протиправною, зобов’язання вчинити дії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Заяву відповідач обґрунтовував тим, що у зв’язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 26.12.2011 № 20-рп/2011 року виникли істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. З 19.06.2011 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Просив скасувати за нововиявленими обставинами зазначену постанову Івано-Франківського міського суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 підтверджено відповідність Конституції України пункту 4 розділу VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», яким вказаний Закон доповнено згідно із Законом України від 14.06.2011, відповідно до вимог якого у 2011 році норми і положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 р .

Отже, вказана обставина не може бути визнана нововиявленою, оскільки вона об’єктивно не існувала на момент вирішення адміністративної справи. Суд, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, зазначив, що відповідач взагалі не застосував Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік». Крім того, положеннями статті 58 Конституції України закріплено правило незворотності дії законів та інших нормативних актів у часі. За таких обставин суд правильно залишив заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

3.3. Відсутність громадянина на обліку в управліннях Пенсійного фонду України та отримання ним пенсії в інших підрозділах Пенсійного фонду України (далі також – ПФУ) в області.

Так, позиція Пенсійного фонду України є такою, що відсутність громадянина на обліку в управліннях ПФУ та отримання ним пенсії в інших підрозділах ПФУ в області є нововиявленою обставиною, яка унеможливлює виконання рішення суду управлінням, оскільки пенсійна справа позивача знаходиться в іншому підрозділі ПФУ. Аналіз судової практики свідчить про те, що така позиція у більшості випадків є необґрунтованою і не підтверджується відповідними матеріалами справ.

Як вбачається з копії довідки, матеріалів справи, управлінню Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на час розгляду справи в суді було відомо, що позивач отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області. Однак представник управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську не надав суду свої письмові заперечення на позов, а й навіть оскаржував постанову суду до апеляційного суду. З огляду на викладене, а також враховуючи, що обставини, які виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими (ухвала Вищого адміністративного суду України від 11.10.2010), суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість заяви начальника управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про перегляд постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.06.2011 за нововиявленими обставинами .

До такого ж висновку дійшов Львівський апеляційний адміністративний суд у справі №876/13212/13, зазначивши що підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами відсутні, оскільки такі обставини мали бути відомі відповідачу на час винесення рішення судом першої інстанції .

3.4. Наявність у позивача статусу учасника війни, учасника бойових дій та отримання ними відповідної надбавки до пенсії.

Позиція Пенсійного фонду України є такою, що наявність у позивача статусу учасника війни, учасника бойових дій тощо та отримання ними надбавки учасника війни та учасника бойових дій є нововиявленою обставиною, яка унеможливлює виконання рішення суду щодо нарахування та виплати підвищення пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Однак, як вбачається з копії розпорядження від 21.03.2008 № 151643, управлінню Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на час розгляду справи в суді було відомо, що особа отримує надбавку як учасник війни. Однак представник управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську в судове засідання не з’явився та не повідомив суд про вказану обставину .

Ураховуючи те, що обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими (ухвала Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2010 року), суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість заяв територіальних органів Пенсійного фонду України про перегляд зазначених рішень за нововиявленими обставинами.

Отже, аналіз судової практики свідчить про неправильне тлумачення заявниками поняття істотних обставин, оскільки ця обставина у більшості випадків була відома Пенсійному фонду України на час розгляду справи судом першої інстанції .

 4. Інші підстави про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

Мали місце окремі випадки подання заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в інших категоріях справ.

Так, Чернігівський окружний адміністративний суд залишив заяву про перегляд за нововиявленими обставинами у справі № 2а/2570/2057/2012 без задоволення, оскільки суд не визнав істотною обставину посилання заявників на існування двох примірників пенсійних справ з огляду на відсутність вказівки на те, що такі пенсійні справи містять різні документи . Таке застосування пункту 1 частини другої статті 245 КАС України є правильним.

Також суди зазвичай дають правильну оцінку доводам заявника про те, чи могли певні обставини бути відомі на час вирішення справи.

Так, у справі про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення були визнані необґрунтованими доводи заявника про те, що до отримання листа відділу ДАІ йому не було та не могло бути відомо, що в місці вчинення адміністративного правопорушення існує три смуги руху в одному напрямку.

Суд звертає увагу, що вказані обставини не є нововиявленими, оскільки вони існували на час розгляду справи судом та могли бути відомі сторонам у справі. Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Отже, твердження заявника, що неможливо надати документи суду під час розгляду справи, зважаючи на скорочений строк розгляду справи, не беруться судом до уваги, оскільки згідно зі статтею 49 КАС України позивач не позбавлений був права подати до суду клопотання про відкладення розгляду справи, однак вказаним правом не скористався. Таким чином, позивач мав можливість надати суду під час розгляду справи інформацію про кількість смуг руху в одному напрямку по вул. Столичне шосе у м. Києві. Тому суд вважає, що нововиявлених обставин, які б слугували підставою для перегляду постанови суду від 01.08.2013, не наведено .

Іншим прикладом може слугувати ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 2н/2270/3355/12, якою відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки заявнику могла бути відома обставина, на яку заявник посилається як на нововиявлену.

Так, Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 06.07.2012 у справі № 2270/3355/12, про перегляд якої подано заяву, задовольнив позов ФОП до Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової служби України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій.

Як на підставу перегляду рішення за нововиявленими обставинами заявник посилався на те, що йому на час розгляду справи у Хмельницькому окружному адміністративному суді не був відомий результат розгляду справи № 3/2218/2214/2012 про притягнення ФОП до адміністративної відповідальності, оскільки він не був стороною у справі. Про те, що вказану особу визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення, відповідачу стало відомо з листа УПМ ДПС у Хмельницькій області, що є істотним для справи та не могло бути відомим на час розгляду справи № 2270/3355/12 в адміністративному суді.

Разом із тим суд встановив, що у справі № 3/2218/2214/2012, яка розглядалась Хмельницьким міськрайонним судом, рішення про притягнення фізичної особи-підприємця до адміністративної відповідальності прийнято 24.04.2012, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №2270/3355/12 прийнято 06.07.2012.

Отже, на час розгляду справи в адміністративному суді заявнику могло бути відомо про рішення, прийняте Хмельницьким міськрайонним судом про притягнення фізичної особи-підприємця до адміністративної відповідальності, тому суд не вважає вказані у заяві обставини нововиявленими. У зв’язку з цим у задоволенні заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами відмовлено .

У ході узагальнення встановлено, що перевіряючи, чи могли певні обставини бути відомі на час вирішення справи, необхідно враховувати, що заявники не обмежені у засобах доказування і можуть під час судового провадження збирати і подавати докази на підтвердження існування цих обставин або їх відсутності, особливо коли йдеться про отримання інформації, яка міститься в загальнодоступних офіційних електронних базах даних .

Аналіз судової практики розгляду заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, поданих на підставі пункту 1 частини другої статті 245 КАС України у 2013 – 2014 роках, та ухвалених за наслідками їх розгляду процесуальних рішень, дає можливість стверджувати, що у переважній більшості підставами для звернення до суду із зазначеними вище заявами стало помилкове тлумачення суб’єктами звернення (заявниками) істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Зокрема, до таких істотних обставин заявники відносили ті, які виникли після розгляду судом справи та ухвалення в ній рішення, а також обставини, які не могли вплинути на вирішення справи по суті в силу свого доказового значення.

Визначаючи підстави для перегляду судового рішення в порядку статті 245 КАС України, необхідно для уникнення неоднозначного розуміння поняття нововиявлених обставин віднести до них ті юридичні факти, які мають істотне значення для вирішення справи по суті (тобто породжують певні процесуальні наслідки) та які існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні суду, за умови виконання ними усіх вимог закону для об’єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення.

Тобто нова обставина, що з’явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Питання про те, які обставини можна вважати нововиявленими, є оціночним і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи існували ці обставин на час розгляду справи; чи могла особа, яка звертається із заявою про перегляд рішення, або суд знати про ці обставини на час розгляду справи; чи вплинуло б врахування цих обставин на зміст судового рішення. Істотність обставини означає, що якби суд її міг урахувати при розгляді справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення.

Обставини, що виникли чи змінились після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, також не можуть визнаватись нововиявленими.

Необхідно зауважити, що ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.

1.2. Аналіз проблемних питань, що виникають при визначенні підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбачених пунктами 2, 3, 4, 5 частини другої статті 245 КАС України

1. Пункт 2 частини другої статті 245 КАС України

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

Слід зазначити, що завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний переклад, завідомо неправильний висновок експерта можуть стати підставами для перегляду справи за нововиявленими обставинами лише в тому разі, якщо такі неправомірні дії учасників судового процесу встановлені вироком суду, що набрав законної сили. Тобто неправомірність їхніх дій при розгляді справи, щодо якої подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами, повинна бути предметом самостійного розгляду у кримінальному судочинстві і злочинність їхніх дій повинна бути доведена у судовому засіданні та підтверджена вироком суду.

До винесення остаточного вироку у справі щодо винних дій зазначених осіб і набрання ним законної сили підстави про перегляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами відсутні.

Фальшивість даних документів або речових доказів може бути підставою для перегляду справи у зв’язку з нововиявленими обставинами лише в тому випадку, якщо ці докази і документи були взяті судом до уваги і стали основою для ухвалення ним певного рішення. Тобто якщо сфальсифікованим було визнано документ або доказ, який хоч і було подано до суду у справі, але він безпосередньо не потягнув за собою ухвалення судом певного рішення або, наприклад, був визнаний судом неналежним чи недопустимим, то в разі визнання його сфальсифікованим немає підстав для перегляду рішення.

За період, що аналізується, заявники у таких справах здебільшого посилалися на те, що суд при розгляді адміністративного спору взяв до уваги сфальсифіковані докази. Разом із тим відповідних судових рішень на підтвердження цього не подавали, а тому суди відмовляли в задоволенні таких заяв.

Наприклад, розглянувши заяву, Львівський окружний адміністративний суд зазначив, що посилання заявника на встановлений факт відсутності в книзі наказів ДПА у Львівській області за 2009 рік наказу № 383-о від 24.09.2009, а також на факт підробки вищевказаного наказу є безпідставними, оскільки ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 16 травня 2013 року кримінальне провадження № 42012150070000032 від 27 грудня 2012 року відносно інспектора з ОД ВПСПМ УП ДПА у Львівській області закрито у зв’язку з відсутністю в його діях ознак кримінального правопорушення. Тобто зазначені в заяві обвинувачення є голослівними, і за відсутності вироку суду підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами немає .

Також як приклад безпідставного звернення до суду із заявою про перегляд постанови суду на підставі пункту 2 частини першої статті 245 КАС України можна навести ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 травня 2013 року.

Так, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки та обставина, що згідно з висновком НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області встановлено факт підроблення архітектурного плану на спірний садовий будинок, який був одним з доказів у справі, а також порушення Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області кримінальної справи № 1174145 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, не підпадає під визначення пункту 2 частини першої статті 245 КАС України, оскільки єдиним засобом підтвердження фальшивості документа, що потягло за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення, є саме вирок суду, який набрав законної сили. Враховуючи його відсутність, суд першої інстанції правомірно відмовив у перегляді постанови суду .

Крім того, до адміністративних судів у 2013 році та першому півріччі 2014 року надходили заяви податкових органів про перегляд судових рішень у податкових спорах за нововиявленими обставинами з посиланням на пункт 2 частини першої статті 245 КАС України, в яких як підставу перегляду рішення зазначено наявність вироку суду у кримінальній справі за обвинуваченням службових осіб підприємств – контрагентів позивача у вчиненні адміністративного проступку, зокрема фіктивного підприємництва або ухиляння від сплати податків тощо.

Основною проблемою при розгляді та вирішенні заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку пункту 2 частини другої статті 245 КАС України є розмежування понять «нововиявлені обставини» та «нові обставини».

Так, у справі № 2а-8372/10/1370 за позовом ДПІ у Залізничному районі м. Львова до Рижової В.В. про стягнення податкового боргу податковий орган просив на підставі пункту 2 частини першої статті 245 КАС України переглянути постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року про скасування податкових повідомлень-рішень за нововиявленими обставинами. Такими обставинами вважає вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 01 липня 2013 року. Львівський окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження за цією заявою, зазначивши, що цим вироком суду не встановлено завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу чи фальшивості документів або речових доказів, що досліджувалися у справі про сплату транспортного податку та потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення саме у справі № 2а-8327/10/1370 за позовом ДПІ у Залізничному районі м. Львова до Рижової В.В. про стягнення податкового боргу. Зокрема, вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 01 липня 2013 року встановлено відсутність складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 364 Кримінального кодексу України .

Відмовляючи у відкритті провадження за вказаною заявою, суд передчасно надав оцінку доводам податкового органу про відсутність підстав для перегляду судового рішення про скасування податкових повідомлень-рішень за нововиявленими обставинами, оскільки наявність або відсутність нововиявлених обставин визначається в судовому засіданні по суті заявлених вимог, а не одноособово суддею під час вирішення питання про відкриття провадження у справі.

До нововиявлених обставин можуть бути віднесені обставини, що встановлені вироком у кримінальній справі в результаті допиту в межах кримінального провадження свідків, яких не викликали під час розгляду адміністративної справи, результатів експертиз, дослідження нових документів тощо.

Крім того, суди, кваліфікуючи обставини як нововиявлені, повинні встановлювати обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності контрагентів, відсутність реального руху активів, відсутність ділової мети у спірних господарських операціях тощо. У разі підтвердження цих та вже зазначених обставин неправильно залишати заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

До прикладів неправильного обґрунтування відмови в застосуванні пункту 2 частини другої статті 245 КАС України належить постанова Окружного адміністративного суду міста Києва.

Так, суд відніс до «нових обставин» вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2012 року у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА 1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 205, частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України, яким встановлено, що ОСОБА 1 у березні 2011 року за попередньою змовою з не встановленою досудовим слідством особою створив суб’єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) з метою прикриття незаконної діяльності. На обґрунтування своєї позиції суд зазначив, що вказаний вирок є новою обставиною, що з’явилася або змінилася після розгляду справи (вирок постановлений 12 жовтня 2012 року, а рішення, що переглядається, 03 квітня 2012 року, не є підставою для перегляду справи.

У зв’язку з цим звертаємо увагу судів, що обставини, які дають підстави для перегляду постанови або ухвали суду за нововиявленими обставинами, практично завжди є новими для суду (тобто такими, що замінюють собою обставини справи або обставини розгляду справи, про перегляд якої заявлено), тому й докази, за допомогою яких встановлюється їх наявність, будуть новими. Отже, нові докази не тільки можуть, а й повинні надаватись, і вони мають підтверджувати факт наявності нових обставин, які дають підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами . Для визначення того, чи є така обставина істотною суду, необхідно вивчити матеріали справи, рішення в якій просить переглянути заявник, і, зокрема, визначити, на підставі яких доказів таке рішення було ухвалене. З урахуванням цього суд може зробити висновок про те, чи підлягає відповідне рішення перегляду.

Таким чином, факти, які встановлені вироком суду у кримінальній справі, що був постановлений після розгляду адміністративної справи, та безпосередньо стосуються обставин, які покладені в основу рішення, що переглядається у зв’язку з нововиявленими обставинами, мають характер преюдиційних фактів, і суд повинен надати їм правову оцінку при вирішенні питання про їх істотність.

Щодо фактів, які встановлені вироком суду у кримінальній справі, який був постановлений до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, що переглядається у зв’язку з нововиявленими обставинами, то суд, встановивши їх істотність для правильного вирішення справи, повинен з’ясувати, чи могли ці факти при добросовісному ставленні до адміністративної справи бути відомі заявнику або суду при виконанні ним вимог процесуального закону щодо всебічного і повного дослідження обставин справи.

Слід зазначити, що Верховний Суд України у постанові Пленуму від 27 лютого 1981 року № 1 «Про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» зазначив, що у випадках, коли відносно особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, провадження у кримінальній справі в силу закону не може бути закінчене постановленням вироку (за спливом строків давності, внаслідок акта амністії, помилування, недосягнення віку кримінальної відповідальності, у зв’язку із смертю), на підтвердження наявності вказаних обставин суд може врахувати постанову слідчих органів за результатами розслідування, проведеного в порядку кримінального судочинства, якщо вона винесена в суворій відповідності із законом. Будь-які інші акти, наприклад постанови прокурора, слідчого, органу дізнання, не створюють підстав для перегляду справи за нововиявленими обставинами.

2. Пункт 3 частини другої статті 245 КАС України

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 254 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є «встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення».

У 2013–2014 роках адміністративними судами такі заяви не розглядалися. Тому провести аналіз проблемних питань немає можливості.

Слід зауважити, що ця підстава підлягає застосуванню лише в тому випадку, якщо злочин був скоєний суддею безпосередньо при вирішені справи, в іншому випадку зазначена підстава застосуванню не підлягає.

3. Пункт 4 частини другої статті 245 КАС України

Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами передбачено скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.

Вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, суд повинен виходити з преюдиційного зв’язку судових рішень. Разом із тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання .

Так, у справі № 2а/1770/944/2011 Рівненський окружний адміністративний суд правильно визнав нововиявленою обставиною той факт, що ухвалою Вищого адміністративного суду у справі № 2а/1770/472/2011 скасовано рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову ТОВ «Лелека-Колор» про скасування припису Державної екологічної інспекції в Рівненській області та прийнято нове рішення про задоволення позову, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 2а/1770/472/2011 покладалися в основу судового рішення у справі № 2а/1770/944/2011 за позовом Державної екологічної інспекції в Рівненській області до ТОВ «Лелека-Колор» про стягнення збитків, про що прямо зазначено в тексті постанови .

Іншим прикладом правильного застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України є ухвала Київського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-18197/11/2670. Так, на обґрунтування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2012 року суд першої інстанції посилався на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2010 року № 2а-2717/10/2670 про скасування наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 листопада 2009 року № 623 «Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами» в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 05 листопада 1996 року № 672, наданого ВАТ «Київський річковий порт», з метою видобування піску Новоукраїнського родовища.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 грудня 2012 року у справі № 2а-18197/11/2670 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2012 року залишив без змін. Однак Вищий адміністративний суд України постановою від 11 грудня 2012 року у справі № К/991/2116/11 касаційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України задовольнив постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2010 року, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року у справі № 2а-2717/10/2670 скасував. У позові ВАТ «Київський річковий порт» до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України відмовив.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України підставами для перегляду справи за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови, що належить переглянути.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції про те, що постанова Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2012 року у справі № К/991/2116/11 є підставою для перегляду постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 березня 2012 року за нововиявленими обставинами .

Також правильною є позиція тих судів, які не відносять до нововиявлених обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі, а також ті обставини, що виникли чи змінилися після прийняття судом рішення, або які могли бути встановлені в разі належного ставлення заявником до своїх процесуальних обов’язків.

4. Пункт 5 частини другої статті 245 КАС України

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 245 КАС України ще однією підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами є встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом під час вирішення справи, за умови, якщо рішення суду ще не виконано.

До нововиявлених обставин належить прийняття Конституційним Судом України рішення про визнання законів та інших нормативно-правових актів, зазначених у пункті 1 статті 13 Закону України «Про Конституційний Суд України», такими, що не відповідають Конституції України. Тобто не може вважатися нововиявленою обставиною висновок Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень Конституції України та законів України.

В основному заявники як на підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами посилалися на такі рішення Конституційного Суду України:

— від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого пункту статті 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

— від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 про визнання таким, що відповідає Конституції (є конституційним), пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України від 23 грудня 2010 року №2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» з подальшими змінами;

— від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 про надання офіційного тлумачення окремих норм законодавства щодо повноважень Кабінету Міністрів України регулювати порядок і розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України;

— від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013 про надання інформації тлумачення щодо положень частини другої статті 233 КЗпП України та статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» тощо.

Необхідно зазначити, що при розгляді відповідних заяв суди правильно виходили з того, що зазначеними рішеннями Конституційного Суду України не було встановлено неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, у зв’язку з чим прийняття Конституційним Судом України перерахованих рішень не може бути підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Так, управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради як на підставу перегляду постанови Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-5872/11 посилається на рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 року та від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011. Зокрема, заявник зазначив, що Конституційний Суд України у Рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рн/2012 дав роз’яснення, що повноваження Кабінету Міністрів України, пов’язані, в тому числі, з реалізацією політики у сфері соціального захисту. Кабінет Міністрів України регулює порядок і розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян повинні керуватись, зокрема, принципом законності, який передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Конституційний Суд України Рішенням від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 щодо відповідності Конституції України пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» підтвердив право Кабінету Міністрів України встановлювати порядок та розмір соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету. Тому управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради вважає, що виплати позивачу проводились відповідно до вимог чинного законодавства.

Львівський апеляційний адміністративний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки відповідач фактично під істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, підводить встановлення Конституційним Судом України конституційності положень правового акта, помилково не застосованого судом при вирішенні адміністративного спору .

Крім того, розглядаючи заяви про перегляд судових рішень у порядку пункту 5 частини другої статті 245 КАС України, необхідно враховувати, що рішення Конституційного Суду України завжди офіційно оприлюднюються і знаходяться у вільному доступі у мережі Інтернет. Тому якщо рішення Конституційного Суду України на момент вирішення адміністративної справи об’єктивно існувало, то воно не може вважатися нововиявленими обставинами з тих підстав, що заявник про нього не знав.

Так, Чернівецький окружний адміністративний суд у справі №824/1260/13-а правильно зазначив, що на момент ухвалення рішення у справі Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-32/2009 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 25-рп/2009 вже було прийнято, таким чином, Рішення Конституційного Суду України на момент вирішення адміністративної справи об’єктивно існувало і заявник при добросовісному ставленні до справи міг знати про це Рішення .

Слід звернути увагу, що не може бути підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами зміна законодавства. Так, відповідно до частини третьої статті 245 КАС України суд не переглядає судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів та інших нормативно-правових актів, що скасовують закони та інші нормативно-правові акти, які діяли на час розгляду конкретної адміністративної справи, причому тільки у випадках, коли вони, тобто скасовані закони та інші нормативно-правові акти, пом’якшують або скасовують відповідальність фізичної особи .

Наприклад, якщо постанову суду в адміністративній справі про видворення іноземця ще не виконано, то її можна переглянути в порядку провадження за нововиявленими обставинами у разі набрання чинності законом, який обмежує підстави для видворення .

Отже, скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалося судове рішення, може вважатися нововиявленою обставиною лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили або пом’якшено чи скасовано відповідальність фізичної особи. Не може вважатися нововиявленою обставиною висновок Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень Конституції України та законів України.

2. Строки звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Наслідки їх пропущення

Відповідно до частини першої статті 246 КАС України суб’єктами звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є особи, чиїх прав, свобод, інтересів чи обов’язків безпосередньо стосується судове рішення, а саме:

1) позивач, відповідач, треті особи, представники сторін та третіх осіб;

2) особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Право на таке звернення до адміністративного суду можуть реалізувати зазначені особи безпосередньо або за допомогою їхніх представників, які діють на підставі положень статті 59 КАС України .

Адміністративні суди не мають права переглядати судове рішення за правилами глави 4 розділу IV КАС України за власною ініціативою.

Частина перша статті 247 КАС України передбачає, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. При цьому заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України цього Кодексу, може бути подана не пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до адміністративного суду після закінчення цього строку, адміністративний суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Оскільки чинним КАС України не закріплено, з якого моменту починається перебіг строків, визначених статтею 247, пропонуємо початок перебігу зазначених строків визначати залежно від підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, що містяться у статті 245 КАС України (аналогічно нормам, встановленим частиною другою статті 113 Господарського кодексу України, частиною другою статті 362 Цивільного процесуального кодексу України):

• у випадку, встановленому пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України, – з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи. Днем встановлення цих обставин є день, коли ці обставини стали відомі заявникові або могли бути відомі;

• у випадках, встановлених пунктами 2, 3 частини другої статті 245 КАС України, – з дня, коли вирок у кримінальному провадженні набрав законної сили;

• у випадку, встановленому пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, – з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду;

• у випадку, встановленому пунктом 5 частини другої статті 245 КАС України, – з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення;

• у випадку, встановленому частиною третьою статті 245 КАС України, – з дня, коли новий закон або інший нормативно-правовий акт набирає чинності чи вводиться в дію.

Обмеження строком можливості подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами застосовується для досягнення стабільності судових рішень та з метою дотримання принципу юридичної визначеності, що є однією зі складових верховенства права.

Необхідно відзначити, що суди в основному правильно оцінюють момент виявлення тих обставин, які є нововиявленими, передусім ураховують, коли особа фактично дізналася про наявність відповідної обставини і чи могла за добросовісного ставлення до справи дізнатися про наявність відповідної обставини раніше.

Разом із тим, встановивши факт пропуску строку звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суди ухвалюють різні за змістом судові рішення. Так, на переконання частини суддів, пропуск строку звернення до суду із вказаною заявою є підставою для відмови у відкритті провадження за нововиявленими обставинами незалежно від поважності причини пропуску строку . Інші судді вважають, що такий строк, крім трирічного, може бути поновлений ухвалою суду відповідно до статті 102 КАС України.

Аналіз частини першої статті 247 КАС України дає можливість зробити висновок про те, що відмовити у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не оцінивши причини пропуску строків, можливо лише в разі, якщо зазначена заява подана з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України, тобто пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням, що переглядається, законної сили.

В інших випадках, відмовляючи у відкритті провадження за нововиявленими обставинами у зв’язку з пропуском заявником одного місяця з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про нововиявлені обставини, і не надаючи правової оцінки причинам пропуску строку, суд безпідставно позбавляє особу права на перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки цей строк може бути пропущений з причин, які не залежали від волі заявника, і, як наслідок, визнані судом поважними відповідно до статті 102 КАС України .

Отже, структурна побудова статті 247 КАС України породжує певні розбіжності у її тлумаченні, оскільки не містить чітких підстав для відмови у відкритті провадження у зв’язку з пропуском строків на звернення до суду.

У зв’язку з вищевикладеним склалася і неоднакова практика застосування положень статті 247 КАС України.

Так, у ході розгляду питання про своєчасність звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами і, відповідно, відкриття провадження за цими заявами суд встановив, що заявник звернувся до суду із пропуском місячного строку, встановленого статтею 247 КАС України. Посилання заявника на поважність причин пропуску строку звернення до суду суд до уваги не взяв, оскільки, на думку суду, статтею 247 КАС України не встановлено жодних виключень для поновлення строку звернення до суду. У відкритті провадження за нововиявленими обставинами було відмовлено .

Вважаємо такий підхід необґрунтованим, оскільки частина сьома статті 9 КАС України дозволяє суду в разі відсутності закону, що регулює відповідні відносини, застосовувати закон, що регулює подібні відносини (аналогію закону). Так, у порядку статті 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, – продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 247 КАС України суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без надання оцінки причинам пропуску строків лише в одному випадку: якщо зазначена заява подана з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України, пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням, що переглядається, законної сили. У цьому разі також не визначається і не дається оцінка нововиявленим обставинам: для відмови у відкритті провадження у справі достатньо встановити, що пройшло три роки з дня набрання законної сили судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву.

В усіх інших випадках необхідно застосовувати аналогію закону, а саме: в разі якщо особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними, суд постановляє ухвалу в порядку статей 107-108, частини четвертої статті 189, частини четвертої статті 214 КАС України про залишення заяви без руху і надає строк для звернення до суду з заявою про поновлення строків або для зазначення інших підстав для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений в ухвалі про залишення без руху строк або вказані заявником підстави для поновлення строку звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами будуть визнані неповажними, суддя відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.

3. Судова практика стосовно проблем, які виникають на стадії відкриття провадження за нововиявленими обставинами

Статтями 248–250 КАС України визначено вимоги до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, порядок її подання та відкриття провадження за нововиявленими обставинами.

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами перевіряється адміністративним судом на відповідність вимогам статті 248 КАС України і до тих заяв, які не оформлені відповідно до вимог цієї статті, застосовуються правила статті 108 КАС України.

Як показує аналіз судової практики, найбільший відсоток становлять справи, які за відповідний період часу повернуто через неусунення заявниками недоліків (з постановленням ухвали про повернення заявникові заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами) з таких підстав:

— відсутність документа про сплату судового збору;

— незазначення підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до статті 245 КАС України;

— ненадання оформленого належним чином документа, що підтверджує повноваження представника, тощо.

Так, у справі № 159/4263/13-а заявник подав заяву про перегляд постанови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2012 року за нововиявленими обставинами з порушенням вимог частини четвертої статті 248 КАС України, а саме до заяви не було додано документа про сплату судового збору. Ураховуючи вимоги частини третьої статті 250 КАС України, суд обґрунтовано постановив ухвалу про залишення вказаної заяви без руху, надавши заявникові строк для усунення недоліків. Оскільки у визначений судом строк заявник зазначених в ухвалі суду від 16 липня 2013 року недоліків не усунув, судовий збір не сплатив, суд на підставі частини третьої статті 250, статей 108, 248 КАС України постановив ухвалу про повернення останньому його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами .

Найбільш проблематичним питанням, що виникає на стадії відкриття провадження за нововиявленими обставинами, є надання оцінки доводам заявника про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Так, деякі судді визнають достатнім для відкриття провадження зазначення заявником обставин і доказів, які, на думку заявника, є підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами .

Інші судді на стадії відкриття провадження надають правову оцінку таким доводам та доказам заявника на предмет їх обґрунтованості та достатності. Установивши, що такі обставини не є нововиявленими, відмовляють у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.

Вважаємо таку позицію неправильною, оскільки передчасне надання оцінки доводам заявника порушує право заявника на участь у судовому засіданні. Крім того, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами з підстав необґрунтованості доказів, на які посилається заявник, суд фактично вирішує спір по суті поданої заяви, що без відкриття провадження є неможливим.

Так, Харківський апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, якою заявникові відмовлено у відкритті провадження з тих підстав, що викладені в заяві обставини не можуть бути визнані істотними обставинами в розумінні пунктів 1, 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні нововиявлені обставини, що є підставою для перегляду судового рішення.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд абсолютно правильно у своєму рішенні зазначив, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки наявність або відсутність нововиявлених обставин вирішується в судовому засіданні по суті заявлених вимог, а не одноособово суддею під час вирішення питання відкриття провадження у справі. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції фактично вирішив питання по суті поданої заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, позбавивши при цьому заявника права на участь у судовому засіданні. Крім того, колегія суддів звернула увагу на те, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено переліку обставин, за яких суддя відмовляє у відкритті провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами; аналогію закону судом не застосовано .

Залишаючи заяву про перегляд судового рішення без руху, необхідно враховувати, що виявлені недоліки повинні бути такими, що перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження та виконати обов’язок з повідомлення про це осіб, які беруть участь у справі. Надання оцінки належності підстав та доказів, на які посилається заявник, усуваючи недоліки, на які вказано в ухвалі про її залишення без руху, є передчасним, оскільки це питання може бути вирішено лише під час розгляду заяви по суті .

Іншим прикладом є справа № 820/4768/13-а за заявою Управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 року у справі № 2-а-8521/12/2070. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Харківський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідно до вимог частини другої статті 250 КАС України відкриття провадження за нововиявленими обставинами можливе лише за відсутності перешкод для цього, зокрема відповідності заяви вимогам статті 248 цього Кодексу. При цьому згідно з частиною третьою статті 250 КАС України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених у статті 248 Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, тобто така заява залишається без руху ухвалою, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.

Отже, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення заяви, передчасно дав оцінку вказаним заявником обставинам, вважаючи, що підстави, зазначені в заяві, не могли вплинути на судове рішення, ухвалене Харківським окружним адміністративним судом, а також не є такими, що не були відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи .

Аналіз судової практики показав, що суди першої інстанції досить часто безпідставно повертали заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, посилаючись на ненадання оформленого належним чином документа, що підтверджує повноваження представника.

Так, у справі № 1711/1457/2012 за позовом К. до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання бездіяльності протиправною і зобов’язання вчинити дії Житомирський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області, зазначив, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо неналежності поданої представником копії розпорядження, яка не підтверджує повноваження представника. Разом із тим оскільки начальник управління як керівник є законним представником цього Управління, то подана ним копія розпорядження є належним доказом і підтверджує повноваження представника цієї юридичної особи .

Безпідставним є повернення заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами без перевірки даних про отримання заявниками ухвал про залишення заяв без руху.

Так, наприклад, у справі № 2а-2409/11 за позовом М. до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання бездіяльності протиправною і зобов’язання вчинити дії Житомирський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи ухвалу Рівненського міського суду, зазначив, що повертаючи заяву з підстав неусунення недоліків, суд не звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні дані про отримання Управлінням ухвали, якою залишено заяву без руху .

Звертаємо увагу, що нормами КАС України не передбачено вичерпного переліку обставин, за яких суддя відмовляє у відкритті провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Тому крім підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України (у разі пропуску трирічного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили незалежно від поважності причини пропуску цього строку), необхідно застосовувати аналогію закону, передбачену частиною сьомою статті 9 КАС України, і відмовляти також у відкритті провадження за заявами про перегляд у порядку глави 4 розділу VI судових рішень:

— які не набрали законної сили;

— які в апеляційному чи в касаційному порядку скасовані повністю чи частково або змінені (якщо порушується питання про їх перегляд за нововиявленими обставинами саме у зміненій чи скасованій частині);

— які подані про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду, яку не може бути переглянуто (наприклад, ухвали про відкриття апеляційного провадження) ;

— якщо настала смерть фізичної особи чи припинено юридичну особу, які звернулися із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

— якщо є ухвала про відмову в задоволенні заяви цієї особи про перегляд за нововиявленими обставинами або про відмову у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами;

— є ухвала про закриття провадження за нововиявленими обставинами.

Отже, у зазначених випадках суд повинен відмовити у відкритті провадження і постановити з цього приводу ухвалу. Прийняття будь-яких інших процесуальних документів (ухвала про відмову в задоволенні заяви, ухвала про відмову в прийнятті заяви, ухвала про відмову у здійсненні провадження за заявою тощо) не відповідає процесуальним нормам, передбаченим КАС України .

Звертаємо увагу, якщо суди апеляційної і касаційної інстанцій відмовляють у відкритті провадження за нововиявленими обставинами для перегляду своїх постанов, якими залишено без змін (у силі) судові рішення попередніх інстанцій, то у таких випадках заявники мають право в загальному порядку порушувати питання про перегляд за нововиявленими обставинами саме цих (залишених без змін чи в силі) судових рішень, звертаючись до тих судів, які їх ухвалили.

Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Отже, на стадії відкриття провадження за нововиявленими обставинами судді повинні максимально враховувати права і інтереси заявника і відкривати провадження за поданою заявою на підставі статті 250 КАС України. У разі відсутності підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами чи неусунення заявником виявлених судом недоліків, приписів процесуального законодавства суди повинні застосовувати статті 108, 157, 250 КАС України.

Аналіз судової практики свідчить, що найчастіше суди відмовляли у відкритті провадження за нововиявленими обставинами у зв’язку з тим, що постанови, про перегляд яких ставиться питання, не набрали законної сили .

Так, у відкритті провадження за нововиявленими обставинами за заявою управління ПФУ в м. Івано-Франківську про перегляд постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.02.2011 за позовом Міщука І.Г. відмовлено, так як постанова, про перегляд якої надійшла заява, не набрала законної сили, а тому відповідно до статті 245 КАС України не може бути переглянута за нововиявленими обставинами .

Разом із тим непоодинокими є випадки відмови у відкритті провадження за нововиявленими обставинами через неправильне визначення заявниками територіальної, предметної або інстанційної підсудності . Така практика не є правильною, оскільки недотримання правил підсудності є підставою для повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктом 6 частини третьої статті 108 КАС України. Якщо порушення правил підсудності виявлено після відкриття провадження за нововиявленими обставинами, тоді застосовуються правила статті 22 КАС України щодо передачі адміністративної справи.

Так, правильною є практика, коли заяву багатопрофільного малого приватного підприємства фірми «Ікар» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року було повернуто заявнику, оскільки відповідно до частини першої статті 249 КАС України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цієї обставини .

Отже, суд згідно з частиною третьою статті 108 КАС України своєю ухвалою повертає заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо:

1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху;

2) позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання;

3) позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;

4) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;

5) у провадженні цього або іншого адміністративного суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

6) справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Щодо статті 251 КАС України, то вона застосовується після відкриття провадження в адміністративній справі, а саме: особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, може відмовитись від заяви до початку розгляду справи у судовому засіданні. У разі прийняття відмови від заяви суд закриває провадження за нововиявленими обставинами, про що постановляє ухвалу (частина перша статті 251 КАС України).

Наголошуємо також, що предметом розгляду справи за нововиявленими обставинами можуть бути лише ухвали суду, якими закінчено розгляд справи (до таких, зокрема, належать ухвали про закриття провадження, про залишення позовної заяви без розгляду, про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, які є остаточними, тобто не підлягають оскарженню і не допускають повторного звернення з тією самою позовною заявою). Всі інші ухвали суду не є предметом перегляду справи за нововиявленими обставинами, оскільки закріплені у них висновки суду не мають незворотного характеру, і суд наділений повноваженнями їх коригувати у процесі розгляду справи без попереднього скасування ухвали.

Якщо відсутні підстави для повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (за аналогією зі статтею 108 КАС України), залишення її без розгляду (за аналогією з частиною другою статті 100) чи відмови у відкритті провадження (за аналогією зі статтею 109 КАС України), суд відкриває провадження в адміністративній справі в порядку статті 250 КАС України. Суддя надсилає особам, які беруть участь у справі, копії заяви про перегляд і призначає дату, час та місце судового засідання, про що повідомляє осіб, які беруть участь у справі (частина четверта статті 250 КАС України).

У вирішенні питання щодо відкриття провадження за нововиявленими обставинами та у здійсненні цього провадження не повинен брати участі суддя, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання (частина перша статті 250 КАС України). Однак, обмеження, передбачені зазначеною нормою КАС України, поширюються тільки на суддів, які брали участь в ухваленні судового рішення, що переглядається за нововиявленими обставинами, і не стосується суддів, які приймали постанови, ухвали за результатами апеляційного чи касаційного перегляду цього ж судового рішення чи інших судових рішень у відповідній справі. Наведене стосується, зокрема, випадків, коли за результатами апеляційного чи касаційного перегляду рішення суду першої інстанції було змінено або частково скасовано, а в іншій частині залишено без змін.

Отже, при визначенні судді-доповідача за допомогою автоматизованої системи документообігу суду в справах про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами необхідно враховувати, який суддя не має повноваження розглядати такі заяви.

Відповідно до частини першої статті 252 КАС України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами розглядається судом протягом двох місяців після її надходження за правилами, встановленими КАС України для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Частина третя статті 252 КАС України передбачає, що суд своєю ухвалою може зупинити виконання судового рішення, яке переглядається за нововиявленими обставинами, до закінчення перегляду.

Як свідчить аналіз судової практики, застосування частини третьої статті 252 КАС України викладає деякі труднощі. Так, часто виникає питання щодо того, суд якої інстанції має право зупиняти виконання судового рішення у справах про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Ураховуючи те, що в порядку глави 4 розділу IV КАС України можуть бути переглянуті тільки постанова або ухвала суду, що набрали законної сили, то судом, який уповноважений зупинити виконання судового рішення, що переглядається за нововиявленими обставинами, є суд тієї інстанції, який має повноваження на розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвала суду про зупинення виконання судового рішення, що переглядається за нововиявленими обставинами, постановляється у формі окремого процесуального документа.

4. Судова практика щодо застосування статті 253 КАС України

Відповідно до частини першої статті 253 КАС України суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Тобто якщо нове рішення ухвалюється судом першої інстанції, то його повноваження визначаються статтями 161–162 КАС України, а якщо судом апеляційної інстанції, то статтями 198, 199 КАС України.

Стосовно постанови суду апеляційної або касаційної інстанції, якою змінено чи скасовано рішення суду першої інстанції, то її перегляд за нововиявленими обставинами здійснюється судом тієї інстанції, яким змінено або ухвалено судове рішення, про перегляд якого подана заява.

У разі коли після перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку воно було залишене без змін, перегляд його за нововиявленими обставинами здійснюється тим судом першої інстанції, який ухвалив це судове рішення, незалежно від того, що воно було предметом перегляду в апеляційному та касаційному порядку.

Додаткового роз’яснення та законодавчого врегулювання потребують також питання щодо форми і змісту процесуального документа у випадку, коли згідно зі статтею 185 КАС України справа разом з апеляційною скаргою та заявою про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (тобто коли рішення суду першої інстанції вже набрало законної сили) надсилається до апеляційної інстанції, а до окружного адміністративного суду (або місцевого загального суду) надходить заява про перегляд його рішення за нововиявленими обставинами. У цьому разі відповідний адміністративний суд повинен письмово повідомити про це суд апеляційної інстанції і постановити ухвалу, якою відкласти вирішення питання про прийняття зазначеної заяви до провадження до постановлення апеляційною інстанцією ухвали про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то відповідно до частини четвертої статті 254 КАС України вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили. А це означає, що суд першої інстанції повинен постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження, оскільки згідно з частиною першою статті 245 КАС України тільки постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Якщо суд апеляційної інстанції не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення поважними і постановить ухвалу про відмову у задоволенні заяви про відновлення пропущеного строку, то справа підлягає поверненню до адміністративного суду для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

У разі коли справу надіслано до касаційної інстанції, а до окружного (місцевого) або апеляційного адміністративного суду надійшла заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відповідний суд інформує відповідний суд вищої інстанції про надходження заяви за нововиявленими обставинами.

Адміністративний суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в заявлених межах.

Вищий адміністративний суд України може переглядати свої судові рішення за нововиявленими обставинами лише у випадках, зазначених у пункті 5 частини другої статті 245 КАС України і у частині третій статті 245 КАС України.

Вищий адміністративний суд України може переглядати свої судові рішення за нововиявленими обставинами у всіх випадках, зазначених у частинах другій, третій статті 245 КАС України, крім випадків, зазначених у пунктах 1, 2 частини другої вказаної статті КАС України.

Якщо йдеться про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України, останній самостійно з’ясовує наявність або відсутність цих обставин і постановляє відповідну ухвалу.

За наслідками провадження за нововиявленими обставинами судове рішення набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України з урахуванням того, судом якої інстанції його було ухвалено. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу не лише скасоване судове рішення, а й автоматично – судові рішення адміністративних судів вищих інстанцій у цій справі (висновок про це доцільно відображати в резолютивній частині судового рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами) .

Аналіз судових справ, що розглядались адміністративними судами протягом 2013 – 2014 років, про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами виявив проблемні питання, що виникають при визначенні форми процесуального документа, який слід ухвалити чи постановити у разі відмови у задоволенні заяви про перегляд відповідного судового рішення.

Законодавча невизначеність цього питання призвела до того, що судові рішення про залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення адміністративні суди ухвалюють як у формі постанови, так і у формі ухвали.

Оскільки рішення суду про залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення висновків щодо суті позову не містить (як це передбачено статтею 158 КАС України), тому його потрібно викладати у формі ухвали.

Також статтею 253 КАС України не встановлено строку, протягом якого суд повинен надіслати сторонам ухвалу, постанову, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. За аналогією закону такі рішення повинні надсилатись сторонам у п’ятиденний строк з дня їх прийняття.

Крім того, суди, залишаючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення, допускають помилки у формулюванні резолютивної частини, наприклад замість «залишити заяву без задоволення» зазначають «у задоволенні заяви відмовити» тощо.

Мають місце випадки, коли судом за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами лише скасовано постанову суду, а нове судове рішення з приводу заявлених вимог не ухвалено , що не відповідає КАС України.

Висновки

Результати узагальнення свідчать, що суди в цілому правильно здійснюють перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами. Однак виявлено випадки неоднакового застосування судами норм чинного законодавства, недотримання його положень через неправильне визначення обставин як нововиявлених.

У зв’язку з цим пропонуємо під нововиявленими обставинами розуміти юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті; існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, третім особам, їхнім представникам, ні іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об’єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Істотність обставини означає те, що якби суд її міг урахувати при вирішенні справи, то це вплинуло б на результат вирішення справи. До критеріїв визначення обставин нововиявленими варто віднести:

1) можливість спричинити виникнення, зміну або припинення правовідносин;

2) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком ухвалення іншого судового рішення, ніж те, яке було ухвалено);

3) об’єктивне існування цих обставин на момент первинного провадження і прийняття судового акта, але неврахування їх при вирішенні справи з незалежних від суду підстав, а не в результаті помилки суду;

4) невідомість про ці обставини ні особі, яка заявила по це, ні суду, в провадженні якого перебувала справа;

5) перебування в причинному зв’язку з іншими елементами предмета доказування у справі;

6) виявлення лише після набрання судовим рішенням законної сили.

Вбачається, що однією з основних причин порушення судами вимог процесуального законодавства при розгляді справ у зв’язку з нововиявленими обставинами є наявність великої кількості прогалин у правовому регулюванні порядку розгляду та вирішення заяв, який регламентовано главою 4 розділу IV КАС України.

Так, структурна побудова статті 247 КАС України породжує певні розбіжності у її тлумаченні, оскільки не містить чітких підстав для відмови у відкритті провадження у зв’язку з пропуском строків на звернення до суду.

Аналіз частини першої статті 247 КАС України дає можливість зробити висновок про те, що відмовити у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не оцінивши причини пропуску строків, можливо лише в разі, якщо зазначена заява подана з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України, пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням, що переглядається, законної сили. Подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами після закінчення цього строку, який є присічним, тягне за собою постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.

У разі, якщо заява про перегляд подана з пропущенням місячного строку, передбаченого частиною першою статті 247 КАС України, суд повинен надати правову оцінку причинам пропуску цього строку, і якщо не знайде підстав для визначення причин пропуску строку звернення до суду поважними, постановити ухвалу про залишення заяви без розгляду.

Нормами глави IV розділу IV КАС України не передбачено вичерпного переліку обставин, за яких суддя відмовляє у відкритті провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Тому пропонуємо відмовляти у відкритті провадження за заявами про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами:

— які не набрали законної сили;

— які в апеляційному чи касаційному порядку скасовані повністю чи частково або змінені (якщо порушується питання про їх перегляд за нововиявленими обставинами саме у зміненій чи скасованій частині);

— які подані з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України, з пропуском трирічного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили незалежно від поважності причини пропуску цього строку;

— які подані про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду, яку не може бути переглянуто (наприклад, ухвали про відкриття апеляційного провадження);

— якщо настала смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи, які звернулися із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

— якщо є ухвала про відмову у задоволенні заяви цієї особи про перегляд за нововиявленими обставинами або про відмову у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами;

— якщо є ухвала про закриття провадження за нововиявленими обставинами.

Отже, у зазначених випадках суд повинен відмовити у відкритті провадження і постановити з цього приводу ухвалу. Прийняття будь-яких інших процесуальних документів (ухвала про відмову в задоволенні заяви, ухвала про відмову в прийнятті заяви, ухвала про відмову у здійсненні провадження за заявою тощо) не відповідає приписам КАС України.

Як свідчить аналіз судової практики, багато помилок виникає у питанні застосування частини третьої статті 250 КАС України. У зв’язку з цим наголошуємо, що ухвали про повернення заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами постановляються у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6 частини третьої статті 108 КАС України.

Таким чином, на стадії відкриття провадження за нововиявленими обставинами судді повинні максимально враховувати права й інтереси заявника і відкривати провадження за поданою заявою на підставі статті 250 КАС України. У разі відсутності умов для перегляду рішення за нововиявленими обставинами чи неусунення заявником виявлених судом недоліків, приписів процесуального законодавства суди повинні застосовувати статті 108, 157, 250 КАС України.

Щодо статті 251 КАС України, то вона застосовується після відкриття провадження в адміністративній справі, а саме особа, яка подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, може відмовитись від заяви до початку розгляду справи в судовому засіданні. У разі прийняття відмови від заяви суд закриває провадження за нововиявленими обставинами, про що постановляє ухвалу (частина перша статті 251 КАС України).

Дослідженням судової практики справ про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, що розглядалися адміністративними судами протягом 2013 – 2014 років, виявивлено, що проблемні питання також виникають при визначенні форми процесуального документа, який слід ухвалити чи постановити в разі відмови у задоволенні заяви про перегляд відповідного судового рішення. З метою формування єдиної судової практики пропонуємо в разі залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення постановляти ухвалу.

Статтею 253 КАС України також не встановлено строку, протягом якого суд повинен надіслати сторонам рішення, ухвалу, постанову, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. За аналогією закону такі рішення повинні надсилатися сторонам у п’ятиденний строк з дня їх ухвалення.

Додаткового роз’яснення та законодавчого врегулювання потребують також питання щодо форми і змісту процесуального документа у випадках, коли згідно зі статтею 185 КАС України справа разом з апеляційною скаргою та заявою про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (тобто коли рішення суду першої інстанції вже набрало законної сили) надсилається до апеляційної інстанції, а до окружного адміністративного суду (або місцевого загального суду) надходить заява про перегляд його рішення за нововиявленими обставинами. У цьому разі відповідний адміністративний суд повинен письмово повідомити про це суд апеляційної інстанції і постановити ухвалу, якою відкласти вирішення питання про прийняття зазначеної заяви до провадження до постановлення апеляційною інстанцією ухвали про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то суд першої інстанції повинен постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження, оскільки згідно з частиною першою статті 245 КАС України тільки постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Якщо суд апеляційної інстанції не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення поважними і постановить ухвалу про відмову в задоволенні заяви про відновлення пропущеного строку, то справа підлягає поверненню до адміністративного суду для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

У разі коли справу надіслано до касаційної інстанції, а до окружного (місцевого) або апеляційного адміністративного суду надійшла заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відповідний суд повинен постановити ухвалу, якою відкласти вирішення питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами до повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції.

Отже, з метою формування єдиної судової практики необхідно усунути вказані прогалини в правовому регулюванні порядку розгляду та вирішення заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами шляхом внесення відповідних змін до глави IV розділу IV КАС України.

Необхідно наголосити, що процесуальний інститут нововиявлених обставин не повинен застосовуватися для виправлення судових помилок і недоліків, що були допущені під час розгляду справи в період первинного провадження. Новий розгляд справи, що використовується для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, не варто використовувати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини. В інших випадках це буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також Першого протоколу до цієї Конвенції, оскільки у позивача після задоволення його позову були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними .

Таким чином, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами повинен відбуватися з урахуванням загальних принципів здійснення правосуддя, зокрема тих, на обов’язкове дотримання яких звертає увагу Європейський суд з прав людини та які випливають зі змісту положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права.

Під час написання узагальнення були використані матеріали (аналізи) практики, надані Вінницьким, Житомирським, Київським, Львівським, Одеським і Харківським апеляційними адміністративними судами.

Узагальнення підготували секретар Пленуму ВАСУ Смокович М.І. і помічник заступника Голови ВАСУ Бєлова О.І.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами Постанова від 26.12.2011 N 17
  2. Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами
  3. Аналіз практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» ищий адміністративний суд; Узагальнення судової практики від 28.09.2012
  4. Постанова ВАСУ від 13.12.2010 N 3 Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби
  5. Постанова ВАСУ від 01.11.2013 № 15 Про практику застосування адміністративними судами положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду спорів щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Май 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031