юридичні консультації

Постанова ВАСУ від від 16.06.2015 № К/800/40671/14 Про визнання незаконним наказу Міністерства інфраструктури України від 29 листопада 2013 року № 964 «Про внесення змін до Правил сертифікації аеропортів»

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т.С., суддів Маслія В.І., Черпіцької Л.Т., секретаря судового засідання Кальненко О.І.,

за участю: представника позивача — Мороз А.А.,

представника відповідача — Пархацької Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства інфраструктури України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі за позовом Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Одеса» до Міністерства інфраструктури України про визнання незаконним наказу,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Одеса» звернулось з позовом до Міністерства інфраструктури України, в якому просило визнати незаконним наказ Міністерства інфраструктури України від 29 листопада 2013 року № 964 «Про внесення змін до Правил сертифікації аеропортів», який зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 17 грудня 2013 року № 2123/24655.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року, позов задоволено: визнано незаконним наказ Міністерства інфраструктури України від 29 листопада 2013 року № 964 «Про внесення змін до Правил сертифікації аеропортів».

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням судами норм процесуального та матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В запереченнях позивач просив залишити скаргу без задоволення.

Згідно із ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги в межах ч. 2 ст. 220 КАС України, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що КП «Міжнародний аеропорт «Одеса» є експлуатантом аеропорту (аеродрому) та здійснює діяльність, зокрема, із забезпечення експлуатації і функціонування аеродрому, будівель, споруд, інженерних мереж та інших об’єктів аеродромного обладнання, пасажирського та вантажного терміналів, а також засобів механізації i спеціалізованого транспорту.

Міністерством інфраструктури України 29 листопада 2013 року прийнято наказ № 964 «Про внесення змін до Правил сертифікації аеропортів», яким унесено зміни до Правил сертифікації аеропортів, затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 13 червня 2006 року № 407, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23 червня 2006 року за № 740/12614.

Не погоджуючись з таким наказом відповідача, позивач заявив цей позов.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що право позивача оскаржуваним актом не порушено, утім він є незаконним з підстав порушення процедури, встановленої Законом України «Про засади державної регуляторної політики».

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності віднесено до компетенції адміністративних судів (п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України), а стаття 171 КАС України закріплює особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів. Право на таке оскарження мають особи, щодо яких застосовано, а також особи, які є суб’єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (ч. 2 ст. 171 КАС України). Отже, коло осіб, які вправі звернутися з позовом у розглядуваних справах, є вужчим, ніж коло осіб, що окреслено в ч. 1 ст. 104 — особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Проте, згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв’язку із прийняттям рішення суб’єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов’язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, а також невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Таким чином, відсутність порушеного права, встановленого при розгляді справи по суті, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, навіть якщо цей акт прийнятий з порушенням Закону України «Про засади державної регуляторної політики».

Між тим, вирішуючи спір, суди вдалися до оцінки прийняття його відповідно до процедури, встановленої цим Законом, та прийняли рішення про скасування оскаржуваного акту, тоді як встановили відсутність порушеного права, на захист якого звернувся позивач, чим порушили вище наведені норми КАС України.

За таких обставин, колегія судів касаційної інстанції дійшла висновку, що передчасне уявлення позивача про наявність підстав для задоволення позову у обраний спосіб за відсутності при цьому порушень його прав та інтересів оспорюваним актом, не є підставою для задоволення такого позову, оскільки відповідно до приписів частини першої статті 2 КАС України особа звертається до суду саме за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Оскільки висновки судів ґрунтуються на не правильному застосуванні норм права, то скаргу відповідача слід задовольнити.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства інфраструктури України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Одеса» до Міністерства інфраструктури України про визнання незаконним наказу Міністерства інфраструктури України від 29 листопада 2013 року № 964 «Про внесення змін до Правил сертифікації аеропортів».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Постанова ВАСУ від 22.05.2015 № 6 Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановами Пленуму Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2014 року № 2 та від 15 травня 2014 року № 6
  2. Постанова ВАСУ від 30.09.2013 № 13 Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 2 «Про судову практику застосування статей 235 — 240 Кодексу адміністративного судочинства України», зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2011 року № 9
  3. Постанова ВАСУ від 19.06.2013 № К/9991/6978/11 Про визнання незаконними та нечинними абзацу 9 пункту 3 та пунктів 11, 12 Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 червня 1998 року № 36/5
  4. Інформаційний лист ВАСУ від 25.12.2013 № 1770/12/13-13 Щодо застосування заходів забезпечення позову в разі оскарження платниками податків підзаконних нормативно-правових актів Міністерства фінансів України або Міністерства доходів і зборів України та його органів
  5. Постанова ВАСУ від 30.09.2013 N 12 Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року N 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов’язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2011 року N 3, від 16 березня 2012 року N 3

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Май 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031