юридичні консультації

господарський процес

Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 22.04.2016 № 01-06/1444/16 Застосування практики Суду у вирішенні господарських спорів на підставі положень Господарського процесуального кодексу України

Continue reading “Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 22.04.2016 № 01-06/1444/16 Застосування практики Суду у вирішенні господарських спорів на підставі положень Господарського процесуального кодексу України” »

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліхтнер Бетон Львів“ щодо офіційного тлумачення положень частини четвертої статті 58, частини першої статті 64 Закону України „Про господарські товариства“

 Конституційний Суд України

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліхтнер Бетон Львів“ (далі — ТОВ „Ліхтнер Бетон Львів“) щодо офіційного тлумачення положень частини четвертої статті 58 Закону України „Про господарські товариства“ від 19 вересня 1991 року № 1576-XII (Відомості Continue reading “Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю „Ліхтнер Бетон Львів“ щодо офіційного тлумачення положень частини четвертої статті 58, частини першої статті 64 Закону України „Про господарські товариства“” »

Про внесення змін і доповнень до деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України

Про внесення змін і доповнень до деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України

(Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 19.07.2010 № 04-06/113) Continue reading “Про внесення змін і доповнень до деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України” »

Вирішуючи питання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту, суди не врахували, що їх вжиття призведе до втручання у підприємницьку діяльність товариства. У рішеннях судів попередніх інстанцій відсутнє обґрунтування, яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду

Continue reading “Вирішуючи питання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту, суди не врахували, що їх вжиття призведе до втручання у підприємницьку діяльність товариства. У рішеннях судів попередніх інстанцій відсутнє обґрунтування, яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду” »

Суд касаційної інстанції вийшов за межі своєї компетенції, поклавши в основу ухваленої постанови обставини, які не були і не могли бути предметом оцінки господарського суду першої інстанції

Continue reading “Суд касаційної інстанції вийшов за межі своєї компетенції, поклавши в основу ухваленої постанови обставини, які не були і не могли бути предметом оцінки господарського суду першої інстанції” »

Під час розгляду спору судами слід мати на увазі, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір згідно з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Continue reading “Під час розгляду спору судами слід мати на увазі, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір згідно з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні” »

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні ст. 3 КАСУ, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб’єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов’язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб’єкта, а цей суб’єкт, відповідно, зобов’язаний виконувати вимоги та приписи такого суб’єкта владних повноважень. У тому ж випадку, коли суб’єкт, у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, не здійснюють у спірних правовідносинах владних управлінських функцій щодо іншого суб’єкта, з яким виник спір, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та не повинен вирішуватись адміністративним судом

Continue reading “Справою адміністративної юрисдикції у розумінні ст. 3 КАСУ, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб’єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов’язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб’єкта, а цей суб’єкт, відповідно, зобов’язаний виконувати вимоги та приписи такого суб’єкта владних повноважень. У тому ж випадку, коли суб’єкт, у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, не здійснюють у спірних правовідносинах владних управлінських функцій щодо іншого суб’єкта, з яким виник спір, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та не повинен вирішуватись адміністративним судом” »

Вищий господарський суд України безпідставно застосував норми Закону України «Про третейські суди» щодо визначення господарським судом першої інстанції компетенції розгляду за територіальною ознакою позову про визнання недійсною третейської угоди, і, відповідно, в порушення норм процесуального кодексу визначив підсудність цього спору за місцем знаходження третейського суду.

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
від 18 березня 2008 р.

(витяг)

Відкрите акціонерне товариство «Херсонський бавовняний комбінат» (далі — ВАТ) звернулося у Господарський суд Херсонської області з позовною заявою про визнання недійсними 16 третейських угод від 21 листопада 2005 р., укладених між ним, приватним підприємством «Херсонснабсбит» (далі — ПП) та товариством з обмеженою відповідальністю «Авуар» (далі — ТОВ) щодо передачі спору про визнання 16 договорів купівлі-продажу цінних паперів, укладених у 2003 році, на розгляд третейського суду при юридичній корпорації «Принцип».

В процесі розгляду справи було встановлено, що сторони уклали не 16 третейських угод , а одну — від 21листопада 2005 р. В зв’язку з цим позивач на підставі ст. 22 ГПК уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсною третейську угоду від 21 листопада 2005 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що третейську угоду в порушення п.7.5.5 статуту ВАТ підписано не уповноваженою особою. Позивач зазначив, що вказаний правочин не може бути підписаний головою правління без відповідних погоджень, оскільки його вартість перевищує 10 % балансової вартості активів товариства.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 9 липня 2007 р. позов задоволено: визнано недійсною третейську угоду від 21 листопада 2005 р., укладену між ВАТ та ПП і ТОВ.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що при укладенні третейської угоди від 21 листопада 2005 р. був відсутній предмет цієї угоди, а саме, наявність спору у сторін щодо визнання недійсними 16 договорів купівлі-продажу. Спірна третейська угода підписана від ВАТ особою без належних повноважень, оскільки в день її підписання за результатами розгляду справи № 12/68-Б про банкрутство ВАТ постановлено ухвалу суду про припинення провадження у справі. За таких обставин в цей день було припинено повноваження в.о. голови правління С., покладених на нього ухвалою у справі про банкрутство від 21 грудня 2004 р.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20 вересня 2007 р. вказане рішення місцевого господарського суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Суд дійшов висновку, що позивачем не надано обґрунтованих пояснень з приводу наявності його порушених прав або охоронюваних законом інтересів укладенням третейської угоди від 21 листопада 2005 р., твердження позивача не доведені ним у встановленому законом порядку і не підтверджені жодним доказом.

Постанови Вищого господарського суду України від 18 грудня 2007 р., Запорізького апеляційного господарського суду від 20 вересня 2007 р. та рішення Господарського суду Херсонської області від 9 липня 2007 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права, а саме положення норм Закону України від 11 травня 2004 р. № 1701-IV «Про третейські суди» (в редакції, що існувала на момент прийняття рішення та постанови і є чинною на даний час; далі — Закон), згідно яких компетентним судом за позовом про визнання недійсною третейської угоди у даній справі є Господарський суд м. Києва, оскільки спір про визнання недійсними договорів купівлі-продажу розглядався Постійно діючим третейським судом при юридичній корпорації «Принцип» (м. Київ).

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстави порушення судом норм процесуального права.

14 лютого 2008 р. колегією суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 18 грудня 2007 р. у справі № 16/157-ПД-07.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верхового Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 2 Закону третейська угода — угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього ж Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Частиною 3 ст. 51 Закону визначено, підстави для оскарження та скасування рішення третейського суду. Однією з таких підстав пунктом третім визначено — визнання третейської угоди недійсною компетентним судом.

Предметом позову в зазначеній справі є вимога відкритого ВАТ про визнання недійсною третейської угоди від 21 листопада 2005 р. щодо передачі спорів про недійсність договорів купівлі-продажу цінних паперів від 31 грудня 2003 р. (№№ 1376-К, 1378-К, 1380-К,1384-К, 1386-К, 1388-К, 1390-К, 1392-К, 1394-К, 1396-К, 1398-К, 1400-К, 1402-к, 1403-к, 1406-к), укладених ТОВ, ПП і ВАТ, на вирішення Постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип».

Вказаний спір згідно ст. 12 ГПК підвідомчий господарським судам.

Відповідно до ст.13 ГПК усі справи, підвідомчі господарським судам, розглядають у першій інстанції місцеві господарські суди (господарські суди Автономної Республіки Крим, областей міст Києва та Севастополя).

Компетенція зазначених судів щодо розгляду справ розмежовується за територіальною ознакою. Загальні правила територіальної ознаки визначено ст. 15 ГПК, якою, зокрема, передбачено:

справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов’язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як:

передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо (ч. 1);

справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача (ч. 2);

справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача (ч. 3).

Як вбачається із матеріалів справи, особи, які є зобов’язаними за спірними договорами купівлі-продажу знаходяться в м. Херсон. Відтак, за правилами територіальної підсудності вказана справа підлягала розгляду Господарським судом Херсонської області, тобто суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу без порушень правил підсудності.

Згідно ст. 1 Закону цей Закон регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

За таких обставин, Вищий господарський суд України безпідставно застосував норми Закону щодо визначення компетенції розгляду цього спору господарським судом першої інстанції за територіальною ознакою, і, відповідно, в порушення норм процесуального кодексу передав справу на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Враховуючи викладене, а також те, що Вищий господарський суд України не переглянув оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій по суті спірних правовідносин, постанова підлягає скасуванню, а справа — поверненню до Вищого господарського суду України на новий розгляд.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11117—11120 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу ВАТ задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 18 грудня 2007 р. у справі № 16/157-ПД-07 скасувала і передала справу для розгляду до Вищого господарського суду України.

Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Судом апеляційної інстанції обґрунтовано взято як обов’язкові ці факти — встановлення, що ТОВ «О.К. та партнери» є учасником ТОВ «ДСЛК» з часткою у статутному капіталі Товариства в розмірі 50 %, що у грошовому еквіваленті становить 60 тис. 142 грн — і відповідно задоволено позов.

Continue reading “Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Судом апеляційної інстанції обґрунтовано взято як обов’язкові ці факти — встановлення, що ТОВ «О.К. та партнери» є учасником ТОВ «ДСЛК» з часткою у статутному капіталі Товариства в розмірі 50 %, що у грошовому еквіваленті становить 60 тис. 142 грн — і відповідно задоволено позов.” »

Розглядаючи позов про визнання права власності та виключення майна з акта опису й арешту майна, судам слід мати на увазі, що згідно зі ст. 1 Закону України “Про державну виконавчу службу” завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. У зв’язку з цим вказаний державний орган не може бути відповідачем у справі в частині визнання права власності на спірне майно

Continue reading “Розглядаючи позов про визнання права власності та виключення майна з акта опису й арешту майна, судам слід мати на увазі, що згідно зі ст. 1 Закону України “Про державну виконавчу службу” завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. У зв’язку з цим вказаний державний орган не може бути відповідачем у справі в частині визнання права власності на спірне майно” »

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Июль 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031