юридичні консультації

При вирішенні питання щодо дотримання скаржником вимог ст. 111 ГПК України Вищий господарський суд України повинен виходити з того, що юридичне значення має саме факт зарахування державного мита до державного бюджету, який повинен бути підтверджений наданим платіжним дорученням, а не помилкова вказівка про призначення платежу за подання апеляційної скарги (замість касаційної скарги)

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30 березня 2010 року (витяг)

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14 липня 2009 року відмовлено у задоволенні позову Запорізького транспортного прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області та товариства з обмеженою відповідальністю «БАМ»; третя особа – Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації О.І. Покришкіна, про визнання недійсним укладеного 28 грудня 2007 року між Запорізькою районною державною адміністрацією та ТОВ “БАМ” договору оренди земельної ділянки площею 4, 5 га, вилученої із постійного користування Центру льотної підготовки, для будівництва та функціонування салону по продажу автомобілів.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 року рішення господарського суду Запорізької області від 14 липня 2009 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24 грудня 2009 касаційну скаргу Міністерства транспорту та зв’язку України на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2009 року повернуто скаржникові без розгляду.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 11 березня 2010 року за касаційною скаргою Міністерства транспорту та зв’язку України порушено провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 24 грудня 2009 року.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Міністерства транспорту та зв’язку України Федонюка М.І. та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначені ст. 111 ГПК України, якою, зокрема, встановлено, що до скарги повинні додаватися докази сплати державного мита.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в дохід державного бюджету України в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з п.13 Інструкції «Про порядок обчислення та справляння держаного мита», затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року № 15, державне мито, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарських судів, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами, зарахується до державного бюджету України. При перерахуванні державного мита з рахунку платника до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається останній примірник платіжного доручення з поміткою кредитної установи про зарахування в дохід бюджету.

До касаційної скарги Міністерство транспорту та зв’язку України додало примірник платіжного доручення від 20 листопада 2009 року № 982 про сплату державного мита в розмірі 42 грн. 50 коп., відповідно до якого вказану суму зараховано до державного бюджету.

Повертаючи касаційну скаргу Міністерства транспорту та зв’язку України, Вищий господарський суд України виходив з того, що додане до касаційної скарги Міністерством транспорту та зв’язку України платіжне доручення № 982 від 20 листопада 2000 року не може бути доказом сплати державного мита у встановленому порядку, оскільки в цьому дорученні вказано про призначення платежу за подання апеляційної скарги (а не касаційної скарги), та не врахував, що при вирішенні питання щодо дотримання скаржником вимог ст. 111 ГПК України юридичне значення має саме факт зарахування державного мита до державного бюджету, який підтверджений наданим платіжним дорученням.

За таких обставин Вищий господарський суд України неправильно застосував п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України та без законних підстав повернув касаційну скаргу Міністерства транспорту та зв’язку України.

Крім того, оскаржена ухвала Вищого господарського суду України не відповідає постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 7 грудня 2004 року у справі за позовом державного відкритого акціонерного товариства тресту “Донецькшахтобудмонтаж” до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, Єнакіївської об’єднаної ДПІ у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якій висловлена аналогічна правова позиція.

Враховуючи викладене, оскаржену ухвалу Вищого господарського суду України слід скасувати, а справу передати на розгляд до цього суду.

Керуючись ст. ст. 11117 – 11122ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Міністерства транспорту та зв’язку України задовольнити.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 24 грудня 2009 року скасувати.

Справу передати на розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Посилання Вищого господарського суду України на невідповідність поданої касаційної скарги вимогам процесуального законодавства, не зазначення касатором суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, спростовуються змістом касаційної скарги
  2. Посилання Вищого господарського суду України на невідповідність поданої касаційної скарги вимогам процесуального законодавства, не зазначення касатором по суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, спростовуються змістом касаційної скарги
  3. Якщо до касаційної скарги додану квитанцію, видану відділенням поштового зв’язку, з якої вбачається факт направлення іншій стороні рекомендованого листа, то повернення касаційної скарги без розгляду є незаконним, оскільки зазначена квитанція згідно із статтею 32 ГПК є доказом.
  4. Вирішуючи спори про визнання недійсними актів державних органів, господарським судам слід враховувати, що акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятих у межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятим у формі та в порядку, визначеному законом
  5. Суд касаційної інстанції безпідставно повернув касаційну скаргу скаржнику, оскільки згідно із ст. 32 ГПК реєстр відправлених рекомендованих листів та ксерокопії поштових квитанцій є доказами. У випадку сумніву у їх вірогідності, чи дійшовши висновку про недостатність такого доказу, суд міг і повинен був витребувати додаткові докази, але не мав законних підстав для повернення скарги

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Февраль 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
242526272829