юридичні консультації

Відповідно до частини 4 статті 3 та частини 2 статті 7 Закону України “Про іпотеку” іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов’язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договорів, чинних на момент укладення іпотечного договору.

Відповідно до частини 4 статті 3 та частини 2 статті 7 Закону України “Про іпотеку” іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов’язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договорів, чинних на момент укладення іпотечного договору.

Не суперечить вказаним вимогам закону іпотечний договір, за умовами якого забезпечуються вимоги банку за генеральним договором про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій, яким визначено загальні принципи та порядок проведення банківських операцій щодо позичальника, ліміт та строк здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій, максимальний розмір процентів за користування кредитними коштами та передбачено укладання в межах цього генерального договору конкретних договорів з визначенням умов кожної з операцій, з урахуванням того, що сторонами на виконання умов генерального договору були укладені конкретні кредитні договори, які є невід’ємною частиною вказаного генерального договору

Постанова Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року (витяг) 

У вересні 2009 року ТОВ ôХмельницьк-Петролö звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ ôУкрпромбанкö, треті особи – ТОВ ôЗахідстандарт-Проектö, НБУ, ПАТ “Родовід банк”, про визнання недійсним з моменту укладання іпотечного договору № 199/Zin-07-6 від 27 вересня 2007 року та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14 грудня 2009 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 березня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Вищий господарський суд України погодився з висновком апеляційного суду та постановою від 23 липня 2010 року залишив постанову Київського апеляційного суду від 4 березня 2010 року без змін.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23 липня 2010 року з підстав, передбачених ст. 111-16 ГПК України, ТОВ ôХмельницьк-Петролö, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст. 3, ч. 2 ст. 7 та ст. 18 Закону України про ôПро іпотекуö, просило скасувати цю постанову, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

До поданої заяви заявник долучив копії постанов Вищого господарського суду України від 11 травня 2010 року у аналогічних спорах у справах № 37/679, № 37/680, № 51/546, № 51/555, № 37/683, № 37/684, № 51/559, № 51/547, в яких суд касаційної інстанції за тих же самих обставин, застосувавши ті ж самі положення закону, зробив протилежні та, на його думку, правильні висновки про те, що оспорювані договори є недійсними, оскільки вони були укладені в забезпечення неіснуючих зобов’язань.

Ухвалою від 8 жовтня 2010 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу № 33/563 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23 липня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 573 Цивільного кодексу України передбачено, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Іпотека, згідно із ст. 575 Цивільного кодексу України, є одним із видів застави.

Іпотечні правовідносини регулюються спеціальним законом “Про іпотеку”.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України “Про іпотеку” іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов’язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Згідно із частиною 2 статті 7 цього ж Закону, якщо розмір вимоги за основним зобов’язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов’язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов’язання.

Отже, чинним законодавством встановлено, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов’язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договорів, чинних на момент укладення іпотечного договору.

Законом України “Про іпотеку” визначено істотні умови договору іпотеки, якими є, зокрема, зміст та розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов’язання.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що 14 червня 2007 року між ТОВ “Укрпромбанк” та ТОВ “Західстандарт-Проект” було укладено генеральний договір № 199-07 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій, яким визначено загальні принципи та порядок проведення банківських операцій щодо позичальника, ліміт та строк здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій, максимальний розмір процентів за користування кредитними коштами та передбачено укладання в межах цього генерального договору конкретних договорів з визначенням умов кожної з операцій.

У подальшому між сторонами було укладено кредитні договори № 199-01/К-07 від 16 червня 2007 року, № 199-02/К-07 від 16 липня 2007 року, № 199-03/К-07 від 02 серпня 2007 року, № 199-04/К-07 від 29 серпня 2007 року, № 199-05/К-07 від 26 вересня 2007року, які є невід’ємною частиною вказаного генерального договору, де зазначено конкретні суми кредитування, строки надання кредитних коштів, процентні ставки за користування кредитом, відповідальність сторін та інші істотні умови.

27 червня 2007 року між ТОВ ôУкрпромбанкö та ТОВ ôХмельницьк-Петролö, яке виступило майновим поручителем ТОВ ôЗахідстандарт-Проектö, укладено іпотечний договір № 199/Zin-07-6, відповідно до умов якого забезпечувалися вимоги вказаного банку за генеральним договором № 199-07 та будь-якими договорами, укладеними в межах цього генерального договору.

У зазначеному іпотечному договорі сторони визначили такі умови, як зміст та розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, а також його реєстраційні дані.

Отже, оспорюваний іпотечний договір містив усі істотні умови, передбачені статтею 18 Закону України “Про іпотеку”, та забезпечував вимогу ТОВ “Укрпромбанк” (як іпотекодержателя) за чинним генеральним договором № 199-07 з урахуванням конкретних кредитних договорів, які є його невід’ємною частиною, що не суперечить вимогам частини 4 статті 3 вказаного Закону.

Залишаючи без змін постанову Київського апеляційного суду від 4 березня 2010 року, Вищий господарський суд України погодився з висновком апеляційного суду про безпідставність заявлених позовних вимог та виходив з того, що іпотечний договір № 199/Zin-07-6 від 27 вересня 2007 року відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема частині 4 статті 3, частині 2 статті 7 та пункту 2 частини 1 статті 18 Закону України “Про іпотеку”, та містить усі істотні умови, необхідні для даного виду угод, які були погоджені між сторонами відповідно до генерального договору № 199-07 від 14 червня 2007 року.

На думку Верховного Суду України, такий висновок Вищого господарського суду України ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального права, то у задоволенні заяви ТОВ “Хмельницьк-Петрол” слід відмовити.

Керуючись статтями 111-23–111-24, 111-26 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Хмельницьк-Петрол” відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111-16 Господарського процесуального кодексу України.

 

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Оскільки між позивачем та відповідачем зобов’язання виникли на підставі адміністративного акта внаслідок реструктуризації, а не на підставі договору про відступлення права вимоги, то до спірних правовідносин не можуть застосовуватись положення закону, що регулюють правовідносини стосовно правочинів про відступлення права вимоги
  2. Вимоги про стягнення штрафу, який нараховано під час дії мораторію, не можуть вважатися поточними вимогами і не можуть входити до складу грошових зобов’язань боржника
  3. Вирішуючи спір про зобов’язання укласти договір поруки на виконання умов мирової угоди, затвердженої судом в процесі справи про банкрутство, і вчинити дії на виконання такого договору, суди не врахували, що вказані вимоги не відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України, оскільки це є фактично намаганням вирішити питання з укладення цивільно-правового договору, обов’язковість укладення яких для сторін діючим законодавством не передбачена
  4. Відповідно до частини першої статті 285 ГК та частини третьої статті 17 Закону “Про оренду державного та комунального майна” орендар може реалізувати надане йому переважне право на продовження строку дії договору оренди тільки в тому обсязі, коли після його закінчення орендодавець має намір передати об’єкт оренди іншій особі
  5. Договір розірвано на підставі ст. 651 ЦК України, оскільки відповідач істотно порушив вимоги договору щодо підписання актів приймання-передачі об’єктів купівлі-продажу та не оплатив їх повну вартість.

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Февраль 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
242526272829