юридичні консультації

Із змісту статті 220 ЦК України випливає, що при вирішенні спору про визнання договору, який потребує нотаріального посвідчення, дійсним суд досліджує, крім обставин щодо виконання сторонами умов договору, також наявність письмових доказів домовленості між сторонами щодо усіх істотних умов договору та відсутність передбачених законом обмежень для його укладення.

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 10 березня 2009 р. (витяг)

У травні 2008 р. суб’єкт підприємницької діяльності — фізична особа Варцаба Іван Іванович (далі – СПД Варцаба І.І.) звернувся до господарського суду з позовом до Комінтернівського об’єднання громадського харчування про визнання дійсним договору та визнання права власності.

Зазначав, що 15 вересня 2006 р. між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу приміщення кафе «Чорноморський дельфін» з усіма належними до нього приміщеннями та трансформатором ТП-458 за 75 399 грн.

Згідно умов договору 10 000 грн. він зразу ж вніс в касу відповідача, а залишок повинен був вносити поступово. Переоформлення об’єкту продажу у власність покупця повинно було статися не пізніше трьох місяців після укладення договору.

Посилаючись на те, що він повністю перерахував відповідачу обумовлені договором кошти, а відповідач ухиляється від виконання своїх обов’язків по переоформленню права власності, позивач просив на підставі ст. ст. 220, 334 ЦК України задовольнити його вимоги.

Під час розгляду справи СПД Варцаба І.І. доповнив свої вимоги та просив також визнати недійсними договір купівлі-продажу трансформатора ТП-458 від 13 червня 2007 р. та договір оренди приміщення кафе «Чорноморський дельфін» з усіма належними до нього приміщеннями від 11 вересня 2007 р., укладені між Комінтернівським об’єднанням громадського харчування та Приватним підприємством “ВІКЕЛЕКТРОМОНТАЖ” (далі — ПП “ВІКЕЛЕКТРОМОНТАЖ”).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14 травня 2008 р. до участі у справі в якості відповідача залучено ПП “ВІКЕЛЕКТРОМОНТАЖ”.

У червні 2008 р. Комінтернівське об’єднання громадського харчування подало зустрічну позовну заяву про визнання недійсним укладеного з СПД Варцабою І.І. договору завдатку від 15 вересня 2006 р., визнання дійсними договору купівлі-продажу від 13 червня 2007 р. та договору оренди від 14 вересня 2007 р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 7 липня 2008 р. позов СПД Варцаби І.І. задоволено повністю. Визнано дійсним договір від 15 вересня 2006 р., укладений між Комінтернівським об’єднанням громадського харчування та СПД Варцабою І.І. Визнано за СПД Варцабою І.І. право власності на приміщення кафе “Чорноморський дельфін” з усіма належними до нього приміщеннями та трансформатором ТП-458. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 13 червня 2007 р., укладений між Комінтернівським об’єднанням громадського харчування та ПП “ВІКЕЛЕКТРОМОНТАЖ”. Зобов’язано ПП “Вікелектромонтаж” повернути СПД Варцабі І.І. трансформаторну підстанцію ТП-458 потужністю 80 кВт, що розташована в с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, площа Базарна, 5. Стягнуто з Комінтернівського об’єднання громадського харчування на користь ПП “ВІКЕЛЕКТРОМОНТАЖ” 568 грн. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 13 червня 2007 р., укладений між Комінтернівським об’єднанням громадського харчування та ПП “ВІКЕЛЕКТРОМОНТАЖ”. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 2 вересня 2008 р. рішення господарського суду Одеської області від 7 липня 2008 р. скасовано. Позов СПД Варцаби І.І. задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 13 червня 2007 р., укладений між Комінтернівським об’єднанням громадського харчування та ПП “ВІКЕЛЕКТРОМОНТАЖ”. В решті позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов Комінтернівського об’єднання громадського харчування задоволено частково. Визнано недійсним договір задатку від 15 вересня 2006 р., укладений між Комінтернівським об’єднанням громадського харчування та СПД Варцабою І.І. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 листопада 2008 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 2 вересня 2008 р. скасовано. Рішення господарського суду Одеської області від 7 липня 2008 р. залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 29 січня 2009 р. за касаційною скаргою Комінтернівського об’єднання громадського харчування порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 18 листопада 2008 р..

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 18 листопада 2008 р. з підстав її невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права та залишення в силі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 2 вересня 2008 р.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 вересня 2006 р. між Комінтернівським об’єднанням громадського харчування та СПД Варцабою І.І. був укладений договір, за умовами якого Комінтернівське об’єднання громадського харчування продає, а СПД Варцаба І.І. придбає приміщення кафе «Чорноморський дельфін», яке знаходиться в с. Фонтанка Комінтернівського району Одеської області, площа Базарна, 5 на земельній ділянці загальною площею 1 000 кв. м та складається з двох торгових залів загальною площею 113,2 кв. м, вхідного коридору з туалетом площею 18 кв. м, двох підсобних приміщень площею 12,5 кв. м і 10.6 кв. м, кухні площею 33,9 кв. м з підсобним приміщенням площею 14, 3 кв. м, котельною площею 12,9 кв. м, побутової кімнати з пожежним виходом площею 16, 9 кв. м, приміщення для миття посуду площею 14,3 кв. м, комори — 33,5 кв. м, підсобного приміщення — 48 кв. м, споруди 1956 р., а також господарських споруд: 3 гаражів, сараю і коптильного приміщення, трансформаторної підстанції ТП-458 потужністю 80 кВт, що розташовані на прилеглому господарському дворі площею 500 кв. м, із технічними спорудами кам’яним парканом та металевими воротами.

За умовами договору, продаж будівлі та споруд вчиняється за 75 399 грн., із яких 10 000 грн. СПД Варцаба І.І. повинен внести до каси Комінтернівського об’єднання громадського харчування готівкою в якості завдатку, а Комінтернівське об’єднання громадського харчування зобов’язалось передати СПД Варцабі І.І. приміщення для проведення капітального ремонту та протягом 3 місяців укласти з ним договір купівлі-продажу.

На виконання зазначеного договору 15 вересня 2006 р. СПД Варцаба І.І. передав Комінтернівському об’єднанню громадського харчування 10 000 грн. завдатку, у жовтні 2007 р. та у лютому 2008 р. — 56 439 грн.

13 червня 2007 р. між Комінтернівським об’єднанням громадського харчування та ПП “ВІКЕЛЕКТРОМОНТАЖ” було укладено договір купівлі-продажу трансформатору ТП-458.

11 вересня 2007 р. між тими ж сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна за адресою: с. Фонтанка, вул. Базарна.

14 вересня 2007 р. між Комінтернівським об’єднанням громадського харчування та ПП “ВІКЕЛЕКТРОМОНТАЖ” було укладено новий договір оренди нерухомості за адресою: с. Фонтанка, вул. Базарна 5, внаслідок чого припинив дію договір оренди від 11 вересня 2007 р.

Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та залишаючи без змін рішення господарського суду першої інстанції, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції про правову природу договору від 15 вересня 2006 р., укладеного між СПД Варцабою І.І. та Комінтернівським об’єднанням громадського харчування, як договору купівлі-продажу, за яким сторони фактично виконали умови, що є підставою для визнання його дійсним та як наслідок задоволення решти позовних вимог СПД Варцаби І.І.

Проте повністю з таким висновком суду погодитись неможна.

Відповідно до ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Із змісту зазначеної норми закону випливає, що при вирішенні спору про визнання договору, який потребує нотаріального посвідчення, дійсним суд досліджує, крім обставин щодо виконання сторонами умов договору, також наявність письмових доказів домовленості між сторонами щодо усіх істотних умов договору та відсутність передбачених законом обмежень для його укладення.

Аналогічні роз’яснення містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. № 3 “Про судову практику у справах про визнання угод недійсними”.

На час підписання договору від 15 вересня 2006 р. Комінтернівське об’єднання громадського харчування не було власником спірного нерухомого майна (свідоцтво про право власності отримало лише на підставі рішення виконкому Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 135 від 19 грудня 2007 р.), а тому укладення ним договору купівлі-продажу спірного майна суперечило вимогам ст. ст. 317, 319 ЦК України.

Статут Комінтернівського об’єднання громадського харчування та Положення про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України, затверджене постановою зборів ради Укоопспілки від 3 квітня 2003 р., містили обмеження щодо розпорядження спірним майном.

Тому укладення Комінтернівським об’єднанням громадського харчування договору купівлі-продажу майна, обумовленого договором від 15 вересня 2006 р., суперечило б вимогам ч. 1 ст. 137 ГК України та ч. 1 ст. 9 Закону України “Про споживчу кооперацію”.

Крім того, на виконання договору від 15 вересня 2006 р. передача майна від Комінтернівського об’єднанням громадського харчування СПД Варцаба І.І. не відбувалась, акт прийому-передачі майна не оформлювався.

Приміщенні кафе “Чорноморський дельфін” перебувало в користуванні створеного у 2005 році в Комінтернівському об’єднанні громадського харчування внутрігоспрозрахункового підприємства (без статусу юридичної особи) з підпорядкованістю Комінтернівському об’єднанню громадського харчування, завідуючим кафе якого працював Вацараба І.І.

На підставі наведеного апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог СПД Варцаби І.І. про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 15 вересня 2006 р. та визнання за ним права власності на об’єкт продажу за цим договором.

Правильним є і висновок апеляційного суду в частині вирішення решти позовних вимог СПД Варцаба І.І. та Комінтернівського об’єднання громадського харчування.

Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 2 вересня 2008 р. відповідає вимогам п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” від 29 грудня 1976 р. № 11, а тому підлягає залишенню без змін; а постанова Вищого господарського суду України від 8 листопада 2008 р. скасуванню.

Керуючись ст. ст. 111-17 – 111-20ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Комінтернівського об’єднання громадського харчування задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 18 листопада 2008 р. скасувати, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 2 вересня 2008 р. залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Виконання договору сторонами не дає підстав вважати цей договір неукладеним. Вказана обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 ГК України, відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся), може мати місце на стадії укладання господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами
  2. Вирішуючи спір про зобов’язання укласти договір поруки на виконання умов мирової угоди, затвердженої судом в процесі справи про банкрутство, і вчинити дії на виконання такого договору, суди не врахували, що вказані вимоги не відповідають способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України, оскільки це є фактично намаганням вирішити питання з укладення цивільно-правового договору, обов’язковість укладення яких для сторін діючим законодавством не передбачена
  3. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов про розірвання договору оренди нежилого приміщення дійшов правильного висновку про те, що факт використання третіми особами цих приміщень після закінчення терміну дії угод про їх спільне використання із сторонами договору, є фактично використанням цих приміщень без погодження з орендодавцем. Що в свою чергу у відповідності до умов договору та норм закону, що регулює оренді правовідносини, є підставою для дострокового розірвання договору за рішенням суду
  4. Матеріалами справи доведено невиконання відповідачем умов Договору оренди щодо використання землі за цільовим призначенням. У зв’язку з цим суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано задовольнили позов.
  5. Розглядаючи спір про визнання дійсним договору оренди нерухомого майна, судам слід з’ясувати, чи дотримано сторонами вимог чинного законодавства щодо обов’язкової державної реєстрації такої угоди, оскільки невиконання вказаного положення закону тягне нікчемність даного правочину

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Май 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031