юридичні консультації

З визнанням похідного із кредитного договору недійсним правочину уступки права вимоги товариство без достатніх правових підстав набуло прості векселі і зобов’язано їх повернути первісному кредитору — АКБ відповідно до ст. 1212 ЦК України. Без витребування необхідних документів щодо з’ясування місця знаходження векселів відшкодування їх вартості згідно із ст. 1213 ЦК України є передчасним

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
від 27 травня 2008 р.

(витяг)

У травні 2006 р. акціонерний комерційний банк (далі — АКБ) «Прем’єрбанк» звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ) «Торговий дім заводу газової апаратури» про зобов’язання повернути безпідставно набуте майно в натурі — векселі на загальну суму 12 млн 987 тис. 447 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що рішенням господарського суду визнано недійсним з моменту укладення договір уступки права вимоги № 6 від 15 липня 2004 р. (далі — договір уступки), відповідно до якого позивач уступив, а відповідач прийняв вимоги до ТОВ «Планета-Сервіс», які виникли з кредитного договору № 46 від 8 серпня 2003 р. (далі — кредитний договір). Відповідач оплату за відступлення права вимоги на суму заборгованості за кредитом в розмірі 12 млн 987 тис. 447 грн не здійснив, а ТОВ «Планета-Сервіс» свої зобов’язання за кредитним договором виконало шляхом вексельного платежу, передавши відповідачу векселі на суму кредитної заборгованості.

Відповідач проти позову заперечив з підстав відсутності правових підстав повернення простих векселів Позивачу, вилучених з вексельного обороту податковою міліцією ДПА Дніпропетровської області.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 9 листопада 2006 р. у позові відмовлено з мотивів, визначених ст. 216 ЦК. У разі недійсності правочину ТОВ «Торговий дім заводу газової апаратури» зобов’язане повернути векселі не Позивачу, а ТОВ «Планета-Сервіс».

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2007 р. рішення суду першої інстанції скасовано та задоволено позов, оскільки відповідач безпідставно набув і зберігає прості векселі.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 лютого 2008 р. скасовано постанову суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування норм матеріального права та залишено без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 9 листопада 2006 р.

8 травня 2008 р. Верховний Суд України порушив касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 12 лютого 2008 р. за касаційною скаргою АКБ «Прем’єрбанк». Скарга мотивована невідповідністю постанови міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи Верховний Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що за кредитним договором АКБ «Прем’єрбанк» надав ТОВ «Планета-Сервіс» відновлювальну кредитну лінію для поновлення обігових коштів в сумі 10 млн 260 тис. 714 грн строком до 7 серпня 2004 р. з оплатою 28% річних за користування кредитом.

15 липня 2004 р. АКБ «Прем’єрбанк» уклав договір уступки з ТОВ «Торговий дім заводу газової апаратури».

Умовами цього договору сторони передбачили, що Первісний кредитор — АКБ «Прем’єрбанк» уступив Новому кредитору — ТОВ «Торговий дім заводу газової апаратури» всі права по кредитному договору з погашення кредиту в сумі 10 млн 260 тис. 714 грн, 2 млн 726 тис. 733 грн. процентів за користування кредитом, пені, штрафів і інших виплат ТОВ «Планета-Сервіс (п.1.1).

За уступку права вимоги Новий кредитор — ТОВ «Торговий дім заводу газової апаратури» зобов’язалось здійснити оплату на суму заборгованості по кредиту і процентам на користь АКБ «Прем’єрбанк» в строк до 5 серпня 2004 р. (п.1.2).

На виконання договору уступки боржник — ТОВ «Планета-Сервіс» 20 липня 2004 р. розрахувалось з ТОВ «Торговий дім заводу газової апаратури» за кредитним договором шляхом передачі 9 (дев’яти) простих векселів, векселедавцем яких є відкрите акціонерне товариство (далі — ВАТ) «Дніпрококсохімремонт», на загальну суму 12 млн 987 тис. 447 грн., що підтверджується актом про вексельний платіж та актом прийому-передачі простих векселів.

Отже передача векселів Боржником на користь Відповідача здійснена на виконання договору уступки та договору кредиту.

Свої зобов’язання за договором уступки ТОВ «Торговий дім заводу газової апаратури» не виконало. Плату за уступку права вимоги по Кредитному договору із суми заборгованості по кредиту і процентам на користь АКБ «Прем’єрбанк» не здійснило.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2005 р. у справі № 30/233 (33/72), яке набуло законної сили, задоволено позов ВАТ «АКБ Гарант» до АКБ «Прем’єрбанк», треті особи; ТОВ з іноземними інвестиціями «Іріола Фрахт», ТОВ «Планета-Сервіс», ТОВ «Торговий дім газової апаратури» про визнання угоди про уступки права вимоги № 6 від 15 червня 2004 р. і договір уступки визнано недійсним з моменту його укладення.

По справі № 30/233 двосторонню реституцію суд не застосував, оскільки на час винесення рішення суду ТОВ «Планета-Сервіс» ліквідовано і виключено з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України.

Недійсний правочин за приписами ч. 2 ст. 216 ЦК не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, за приписами вказаної статті, ТОВ «Торговий дім заводу газової апаратури» повинно було повернути спірні прості векселі боржнику за кредитним договором — ТОВ «Планета-Сервіс», але з його ліквідацією реституція не відбулась.

Касаційний суд не врахував, що за ч. 1 ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, а частиною 3 цієї статті передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Апеляційний суд обґрунтовано визнав, що з визнанням недійсним правочину уступки права вимоги ТОВ «Торговий дім заводу газової апаратури» без достатніх правових підстав набуло прості векселі і зобов’язано їх повернути первісному кредитору — АКБ «Прем’єрбанк».

Висновок касаційного суду щодо неправильного застосування апеляційним судом ст.1212 ЦК є помилковим

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ч. 2 ст. 1213 ЦК).

Згідно зі ст. 38 ГПК якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Із матеріалів справи вбачається, що господарські суди не витребували необхідні документи для з’ясування місця знаходження векселів, тому стягнення з Відповідача вартості безпідставно набутого майна апеляційним судом на підставі ч. 2 ст.1213 ЦК є передчасним.

За таких обставин незаконні судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 11117—11119 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу АКБ «Прем’єрбанк» задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 12 лютого 2008 р., постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2007 р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 9 листопада 2006 р. скасувала і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Вищий господарський суд України безпідставно застосував норми Закону України «Про третейські суди» щодо визначення господарським судом першої інстанції компетенції розгляду за територіальною ознакою позову про визнання недійсною третейської угоди, і, відповідно, в порушення норм процесуального кодексу визначив підсудність цього спору за місцем знаходження третейського суду.
  2. Згідно з п.п. 7.4.1. п.7.4., 7.7.5, п.7.7. статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
  3. Обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця
  4. Факт відсутності вини відповідача у порушенні строку виконання зобов’язання, встановлений рішенням суду, що набрало законної сили, усував можливість стягнення відшкодування збитків, оскільки відповідач об’єктивно не міг виконати роботи через відсутність проектно-кошторисної документації
  5. Визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю суперечить закону, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 344 та п. 1 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, визнання права власності за набувальною давністю не може мати місця раніше 1 січня 2011 р.

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Ноябрь 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930