юридичні консультації

Факт відсутності вини відповідача у порушенні строку виконання зобов’язання, встановлений рішенням суду, що набрало законної сили, усував можливість стягнення відшкодування збитків, оскільки відповідач об’єктивно не міг виконати роботи через відсутність проектно-кошторисної документації

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
від 11 березня 2008 р.

(витяг)

 

У березні 2002 р. товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Укрвермікуліт” (надалі — Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до дослідно-виробничого підприємства Інституту гідротехніки та меліорації про стягнення (далі — Підприємство) 13 тис. 849 грн неустойки, 67 тис. 190 грн відшкодування збитків, 81 тис. 12 грн безпідставно отриманих коштів, а всього 162 тис. 52 грн..

В обґрунтування позову позивач вказав, що 8 жовтня 2001 р. уклав з відповідачем договір підряду на будівельно-монтажні роботи № 4, відповідно до умов якого Підприємство, правонаступником якого є Інститут гідротехніки та меліорації УААН (далі — Інститут), взяло на себе зобов’язання щодо здійснення допоміжних робіт та реконструкції і капітального ремонту адміністративного будинку у м. Василькові вартістю 200 тис. грн. Проте, відповідач порушив строки виконання підрядних робіт.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача відшкодування завданих збитків у розмірі 81 тис. 39 грн, в тому числі 80 тис. грн сплачених штрафних санкцій за договором комісії, 1 тис. 39 грн витрат з оплати проведеного експертного дослідження КНДІСЕ, а також, стягнути 66 тис. 826 грн безпідставно отриманих відповідачем коштів.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Київської області від 3 травня 2007 р., залишеним без зміни постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 3 вересня 2007 р., позов задоволено. Стягнуто з Інституту, який є правонаступником відповідача, на користь позивача 80 тис. грн відшкодування збитків, 66 тис. 826 грн безпідставно отриманих грошових коштів, 1 тис. 94 грн витрат пов’язаних з проведенням судової будівельно-технічної експертизи, 1 тис. 463 грн державного мита.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 грудня 2007 р. залишено без зміни постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 3 вересня 2007 р.

У касаційній скарзі Інститут просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 20 грудня 2007 р. з мотивів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 21 лютого 2008 р. порушено касаційне провадження з перегляду постанови від 20 грудня 2007 р. у справі № 104/9-02/19-03/12/14.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Погоджуючись з судовими рішеннями в частині стягнення відшкодування збитків у розмірі 80 тис. грн, які пов’язані із сплатою позивачем штрафу за договором комісії, Вищий господарський суд України зіслався на встановлення судами факту неналежного виконання відповідачем зобов’язання за договором підряду.

Позивач обґрунтовував свої вимоги в цій частині порушенням строків виконання підрядних робіт.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 жовтня 2003 р. залишено без зміни рішення Господарського суду Київської області від 16 квітня 2002 р., яким встановлено, що позивач не виконав встановленого законом зобов’язання і не надав відповідачу проектно-кошторисної документації, і на цій підставі відмовлено у стягненні неустойки за порушення строків виконання робіт.

Таким чином, факт відсутності вини відповідача у порушенні строку виконання зобов’язання встановлений рішенням суду, що набрало законної сили, усував можливість стягнення 80 тис. грн відшкодування збитків, оскільки відповідач об’єктивно не міг виконати роботи через відсутність проектно-кошторисної документації.

Отже, нехтування касаційним судом положеннями ч. 2 ст. 35 ГПК призвело до неправильного застосування ст. 203 ЦК 1963 р. і покладення відповідальності на особу, в діях якої відсутній склад правопорушення.

Не можна визнати законним і рішення суду в частині стягнення 66 тис. 826 грн безпідставно отриманих коштів, яке ґрунтується на положеннях ст. 469 ЦК 1963 р.

Суди не врахували договірної природи відносин сторін щодо оплати вартості будівельних робіт. Спір щодо встановлення дійсної вартості виконаних робіт підлягав вирішенню на підставі законодавства, що регулює відносини підряду, відповідних положень договору від 8 жовтня 2001 р. та з дотриманням правил доказування, встановлених процесуальним законом.

Суди помилково та необґрунтовано застосували положення ст. 469 ЦК 1963 р., яка регулювала позадоговірні зобов’язання.

Керуючись статтями 11119, 11120 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу Інституту задовольнила: постанови Вищого господарського суду України від 20 грудня 2007 р., Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 3 вересня 2007 р. та рішення Господарського суду Київської області від 3 травня 2007 р. у справі № 104/9-02/19-03/12/14 скасувала і направила справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Наслідки невиконання обов’язків, визначених ч. 1, ч. 3 ст. 977 ЦК України, встановлено ч. 4 ст. 877 ЦК України. У цьому випадку підрядник, який не виконав даних обов’язків, позбавляється права вимагати від замовника оплати виконання ним додаткових робіт і відшкодування завданих цим збитків.
  2. У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про законність позовних вимог про стягнення штрафу та збитків і про визнання недійсним п. 10.2 Договору, як такого, що порушує права та інтереси позивача та не відповідає змісту діючого законодавства
  3. Господарські суди обґрунтовано і правильно відхилили посилання ДПІ на п.п. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки згідно з п. 11.5 ст. 11 цього закону до 01.01.2005 р. зберігається існуючий порядок сплати податку на додану вартість за організаціями з надання послуг, пов’язаних з перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через територію і кордони України, передбачений Декретом КМУ “Про податок на добавлену вартість”, відповідно до п. 1 ст. 5 якого від податку на додану вартість звільняються експорт товарів (робіт, послуг), включаючи послуги транспортування, розвантаження, навантаження, перевантаження товарів, що експлуатуються, та транзит іноземних вантажів, включаючи транзитні послуги через територію України за рахунками у іноземній валюті, крім бартерних (товарообмінних) операцій.
  4. Згідно з частинами 2, 3 ст. 51 ГПК України строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку, а у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший, наступний за ним робочий день
  5. Договір розірвано на підставі ст. 651 ЦК України, оскільки відповідач істотно порушив вимоги договору щодо підписання актів приймання-передачі об’єктів купівлі-продажу та не оплатив їх повну вартість.

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Август 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031