юридичні консультації

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
від 26 лютого 2008 р.

(витяг)

 

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12 січня 2004 р. позов суб’єкта підприємницької діяльності–фізичної особи А. (далі — А.) до відкритого акціонерного товариства “Швейна фабрика “Спецодяг” (далі — ВАТ) про визнання договору дійсним та визнання права власності задоволено.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 8 липня 2004 р. відмовлено в прийнятті касаційної скарги спільного українсько-болгарського підприємства “Удіміс” (далі — СП) на вказане рішення суду першої інстанції. Ухвала мотивована тим, що касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 107 ГПК.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 7 лютого 2008 р. за касаційною скаргою СП порушено провадження з перегляду у касаційному порядку зазначеної ухвали Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали та передачу справи на розгляд до Вищого господарського суду України. В обґрунтування скарги зроблено посилання на невідповідність вказаної ухвали положенням Конституції України та порушення судом касаційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

ВАТ і А. не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника СП, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в прийнятті касаційної скарги, Вищий господарський суд України виходив із того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання щодо прав і обов’язків СП, яке не було залучено до участі в справі, не вирішувалось, а відтак підстави для прийняття касаційної скарги останнього на вказане судове рішення відсутні.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 107 ГПК касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення, що стосується їх прав і обов’язків.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням Господарського суду Одеської області від 12 січня 2004 р. було визнано дійсним укладений між сторонами договір купівлі-продажу № 3/1 від 17 січня 2003 р. (далі — договір купівлі-продажу) та визнано за позивачем право власності на майно літньої бази відпочинку “Лада”, розташованої у смт Затока Лиманського району м. Білгород-Дністровський Одеської області, а саме: дерев’яні будиночки інв № 2, 3, 4, 6, 7, 11, 12, 1/2 будинку №13 (перший поверх), будиночок-більярдну — 1 шт., туалет — 1 шт., літній умивальник — 1 шт.

Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на вказане рішення суду першої інстанції, СП в обґрунтування скарги посилалося на те, що будинки вищезазначеної бази відпочинку належать йому на праві власності. Даний факт також підтверджується постановою Верховного Суду України від 31 жовтня 2006 р. у справі №30-16/326-04-8063. Крім того, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 9 лютого 2005 р. у справі №33/47-04-7945, копія якої також наявна у матеріалах даної справи, було частково задоволено позов СП, пред’явлений до А. і ВАТ, та визнано недійним укладений між ними договір купівлі-продажу, який є предметом спору у даній справі.

За таких обставин Вищий господарський суд України завчасно вирішив питання про необґрунтованість касаційної скарги СП та дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для її прийняття.

Враховуючи викладене, оскаржену ухвалу слід скасувати як незаконну, а справу передати на розгляд до Вищого господарського суду України.

Керуючись статтями 11117—11121ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу СП задовольнила: ухвалу Вищого господарського суду України від 8 липня 2004 р. скасувала і передала справу на розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Прокурор має право вступити у розгляд справи на будь-якій стадії процесу, в тому числа шляхом внесення касаційного подання на рішення місцевого суду, що набрало законної сили та постанову апеляційного суду в інтересах держави в особі державного органу, якого не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується його прав і обов’язків
  2. Відповідно до ст. 1117ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
  3. Відповідно до ст. 110 ГПК України касаційне подання може бути подане протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили. Якщо встановлений законом строк пропущено, суд може визнати причину пропуску строку поважного і відновити пропущений трок, як це передбачено ст. 53 цього Кодексу
  4. Частиною 3 ст. 21 КАСУ встановлено заборону щодо об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
  5. Відповідно до ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право” суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом зокрема у випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи —– відповідача

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Ноябрь 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930