юридичні консультації

Вирішуючи питання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту, суди не врахували, що їх вжиття призведе до втручання у підприємницьку діяльність товариства. У рішеннях судів попередніх інстанцій відсутнє обґрунтування, яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
від 17 червня 2008 р.
(витяг)
У серпні 2007 р. закрите акціонерне товариство (далі — ЗАТ) “Супутник” та ЗАТ “Спутнік” (акціонери ЗАТ “Готель”Юність”) звернулись до Господарського суду Одеської області з позовом до ЗАТ “Готель “Юність”, ТОВ “Сонет”, ТОВ “Глорія-Форт”, ТОВ “Жасмін-Тур”, третя особа – ТОВ “Селл” про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та визнання права власності.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30 жовтня 2007 р., залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2007 р., вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю готель “Юність” загальною площею 8 тис. 984,3 кв. метрів, що розташована у м. Одесі.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 березня 2008 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2007 р. залишено без змін.

29 травня 2008 р. колегією суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою ТОВ “Жасмін-Тур” порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 20 березня 2008 р. у справі № 28/262-07-7239. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності Конституції України, порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, третьої особи перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верхового Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, Вищий господарський суд України погодився з висновком господарських судів першої та апеляційної інстанції про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю готелю “Юність” загальною площею 8 тис. 984,3 кв.метрів, що розташована у м. Одесі, і відповідністю вжиття таких заходів вимогам ст. 67 ГПК.

Але погодитися з таким висновком не можна з таких підстав.

Згідно зі ст. 66 ГПК господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як вбачається із матеріалів справи предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі готелю “Юність” що розташована у м. Одесі, власником якої на даний час за договором купівлі-продажу є відповідач ТОВ “Жасмін-Тур”.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 7 ст. 319 ЦК визначено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суди не врахували, що вжиті заходи до забезпечення позову унеможливлюють використання будівлі відповідачем ТОВ “Жасмін-Тур” у повному обсязі, що фактично призведе до втручання у підприємницьку діяльність товариства, оскільки основним предметом діяльності останнього за статутом є надання послуг населенню в сфері готельного бізнесу.

У рішеннях судів попередніх інстанцій відсутнє обґрунтування, яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду. Матеріали справи не містять даних, на підставі яких можна зробити висновки, що невжиття заходів по забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У зв’язку з цим прийняті у даній справі постанова Вищого господарського суду України, постанова Одеського апеляційного господарського суду та ухвала Господарського суду Одеської області не можуть залишатися в силі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11117—11120 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу ТОВ “Жасмін-Тур” задовольнила: постанову Вищого господарського суду від 20 березня 2008 р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2007 р. та ухвалу Господарського суду Одеської області від 30 жовтня 2007 р. у справі № 28/262-07-723 скасувала, а справу передала на розгляд до суду першої інстанції.

 

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Неправильне застосування судом касаційної інстанції положень ст. 67 Господарського процесуального кодексу України призвело до помилкового скасування ухвали суду першої інстанції щодо застосування заходів до забезпечення позову.
  2. Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Судом апеляційної інстанції обґрунтовано взято як обов’язкові ці факти — встановлення, що ТОВ «О.К. та партнери» є учасником ТОВ «ДСЛК» з часткою у статутному капіталі Товариства в розмірі 50 %, що у грошовому еквіваленті становить 60 тис. 142 грн — і відповідно задоволено позов.
  3. Вищий господарський суд України безпідставно застосував норми Закону України «Про третейські суди» щодо визначення господарським судом першої інстанції компетенції розгляду за територіальною ознакою позову про визнання недійсною третейської угоди, і, відповідно, в порушення норм процесуального кодексу визначив підсудність цього спору за місцем знаходження третейського суду.
  4. Справою адміністративної юрисдикції у розумінні ст. 3 КАСУ, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб’єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов’язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб’єкта, а цей суб’єкт, відповідно, зобов’язаний виконувати вимоги та приписи такого суб’єкта владних повноважень. У тому ж випадку, коли суб’єкт, у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, не здійснюють у спірних правовідносинах владних управлінських функцій щодо іншого суб’єкта, з яким виник спір, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та не повинен вирішуватись адміністративним судом
  5. При вирішенні справ із застосуванням ст. 35 ГПК України суду слід враховувати, що обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору ,є рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, і цей факт підтверджується матеріалами господарської справи

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Май 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031