юридичні консультації

Суд касаційної інстанції вийшов за межі своєї компетенції, поклавши в основу ухваленої постанови обставини, які не були і не могли бути предметом оцінки господарського суду першої інстанції

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
від 10 червня 2008 р.
(витяг)

Товариство з обмеженою відповідальністю “Оксамит-Сервіс” (далі — ТОВ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та Кагарлицькою районною державною адміністрацією (далі — РДА) 27 червня 2007 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір підписаний неуповноваженою особою — заступником голови РДА. Також позивач вказував на порушення порядку проведення конкурсу щодо надання в оренду спірної ділянки, а саме ненадання йому конкурсної документації та проведення конкурсу під головуванням неналежної особи.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11 грудня 2007 р. у задоволені позову відмовлено у зв’язку з відповідністю оспорюваного договору чинному законодавству.

Вказане рішення в касаційному порядку оскаржило сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ôОбрійö (далі — СГТОВ), посилаючись на те, що прийняте рішення стосується його прав та обов’язків.

Постановою Вищого господарського суду України від 22 квітня 2008 р. рішення господарського суду першої інстанції у справі скасовано, справу передано на новий розгляд, доручено господарському суду Київської області вжити відповідних заходів для залучення СГТОВ до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову.

22 травня 2008 р. колегією суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою ТОВ порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 22 квітня 2008 р. у справі № 9/460-07. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав виявлення різного застосування судом одного й того ж положення закону у аналогічних справах, порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верхового Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, РДА 12 серпня 2005 р. видала розпорядження № 437 «Про запровадження порядку надання в оренду земель водного фонду виключно на конкурентних засадах», яким утворено конкурсну комісію щодо надання в оренду земель водного фонду, затверджено Положення про районну конкурсну комісію щодо надання в оренду земель водного фонду, затверджено Положення про порядок надання в оренду земель водного фонду на конкурентних засадах (Положення).

Відповідно до зазначеного розпорядження головою конкурсної комісії щодо надання в оренду земель водного фонду призначено К.

У газеті «Вісник Кагарличчини» від 22 березня 2007р. відповідач опубліковував оголошення про проведення конкурсу. Зазначене оголошення містить відомості про об’єкт оренди та зазначає куди звертатися з питань проведення конкурсу.

Відповідач 23 квітня 2007 р. розглянув конкурсні пропозиції, проввів конкурс з надання в оренду земель водного фонду. Переможцем цього конкурсу визнано ТОВ.

Між відповідачем та позивачем 27 червня 2007 р. у належній формі укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне володіння та користування землі водного фонду для рибогосподарських потреб в адміністративних межах Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району, площею 26, 0005 га. Зазначені землі знаходяться поза межами населеного пункту. В подальшому, 27 червня 2007 р. між сторонам укладено акт прийому-передачі земельної ділянки в натурі, яким засвідчено передачу орендованих земель у оренду. Крім того, 26 вересня 2007 р. між сторонами у належній формі укладено договір про внесення змін до договору оренди.

Позивачем регулярно вноситься орендна плата і ця плата приймається відповідачем.

Перевіривши спірний договір на відповідність вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що право оренди набуто позивачем на підставах і в порядку, передбачених ЗК, ЦК, ГК.

Згідно зі ст. 107 ГПК сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов’язків.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що відсутність залучення СГТОВ до участі у справі в якості третьої особи при прийнятті оскаржуваного рішення істотно зачіпає права останнього на оренду спірної земельної ділянки, оскільки даний спір стосується земельної ділянки, яка до цього тривалий час знаходилася в орендному користуванні СГТОВ.

Але погодитися з таким висновком не можна, оскільки предметом судового розгляду у даній справі є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного за результатами конкурсу від 23 квітня 2007 р. між ТОВ та РДА, а тому Вищий господарський суд України зробив безпідставний висновок, що судове рішення господарського суду першої інстанції зачіпає права та законні інтереси СГТОВ, оскільки останнє не є стороною спірного договору.

Посилання суду касаційної інстанції на той факт, що СГТОВ оскаржило частково результати конкурсу від 23 квітня 2007 р., а тому зачіпаються права товариства на оренду спірної земельної ділянки ,також не можна прийняти до уваги.

Вказана обставина не була і не могла бути предметом оцінки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1117ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, ухвалюючи постанову від 22 квітня 2008 р., суд касаційної інстанції порушив положення процесуального закону щодо права касаційного оскарження та вийшов за межі своєї компетенції.

Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Конституції України, статей 2, 39 Закону України від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ ôПро судоустрій Україниö щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду. У зв’язку з цим наведений у ст. 11118 ГПК перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду не є процесуальною перешкодою для прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України зазначеного рішення.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню, рішення господарського суду першої інстанції — залишенню в силі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11117—11120 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу ТОВ задовольнила: постанову Вищого господарського суду від 22 квітня 2008 р. у справі № 9/460-07 скасувала, рішення господарського суду Київської області від 11 грудня 2007 р. залишила в силі.

 

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази
  2. Неправильне застосування судом касаційної інстанції положень ст. 67 Господарського процесуального кодексу України призвело до помилкового скасування ухвали суду першої інстанції щодо застосування заходів до забезпечення позову.
  3. Вищий господарський суд України безпідставно застосував норми Закону України «Про третейські суди» щодо визначення господарським судом першої інстанції компетенції розгляду за територіальною ознакою позову про визнання недійсною третейської угоди, і, відповідно, в порушення норм процесуального кодексу визначив підсудність цього спору за місцем знаходження третейського суду.
  4. Під час розгляду спору судами слід мати на увазі, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір згідно з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні
  5. Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, з нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Ноябрь 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930