юридичні консультації

Касаційний суд не врахував, що дія ухвали господарського суду про забезпечення позову починається не з часу її виконання державною виконавчою службою у порядку, визначеному Законом, а з дня винесення ухвали господарського суду, та не звернув уваги, що господарські суди не з’ясували питання доведення ухвали про забезпечення позову до відома міської ради у порядку ст. 86 ГПК України

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
від 28 жовтня 2008 р.
(витяг)

У лютому 2008 р. товариства з обмеженою відповідальністю «В.А.Л.» (далі — Товариство) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Севастопольської міської ради про скасування рішення Севастопольської міської ради від 12 грудня 2007 р. № 3507 «Про надання в оренду ТОВ «Оксі» земельної ділянки по вул. Катерна з розширенням меж і площі земельної ділянки в порядку упорядкування існуючого землекористування без права капітального будівництва для розміщення рекреаційної зони».

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що спірне рішення прийнято всупереч ухвалі Господарського суду м. Києва від 7 грудня 2007 р. у справі № 32/632, якою введено заборону щодо вчинення будь яких дій Севастопольською міською радою на передачу земельної ділянки площею 1, 4 га, розташованої по вул. Катерній у м. Севастополі.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відповідність спірного рішення вимогам законодавства.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31 березня 2008 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 червня 2008 р. позов задоволено повністю, посилаючись на невідповідність спірного рішення вимогам законодавства, оскільки ухвалою господарського суду відповідачу було заборонено вчиняти будь-які дії зі спірною земельною ділянкою.

Постановою Вищого господарського суду України від 29 липня 2008 р. скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 31 березня 2008 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 червня 2008 р. та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

2 жовтня 2008 р. Верховним Судом України порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 29 липня 2008 р. за касаційною скаргою Товариства. Скарга мотивована невідповідністю постанови Конституції України та різним застосуванням Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи судові рішення і направляючи справу на новий судовий розгляд касаційний суд обґрунтовано визнав, що за наявності судових рішень у справі № 13/632 у господарського суду не було правових підстав для задоволення позову.

Правильно визнав, що на підставі ст. 115 ГПК судові рішення, що набрали законної сили, зокрема, ухвала про забезпечення позову виконується у порядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 р. № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі — Закон).

В той же час касаційний суд вдався до помилкового тлумачення ст. 66 ГПК, якою законодавець передбачив, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Касаційний суд не врахував, що дія ухвали господарського суду про забезпечення позову починається не з часу її виконання державною виконавчою службою у порядку, визначеному Законом, а з дня винесення ухвали господарського суду та не звернув уваги, що господарські суди не з’ясували питання доведення ухвали про забезпечення позову до відома Севастопольської міської ради у порядку ст. 86 ГПК.

Тобто, рішення Севастопольської міської ради може бути визнано судом недійсним тільки з питань, щодо яких ухвалою господарського суду забезпечено позов і заходи забезпечення позову, визначені ст. 67 ГПК доведені до відома Ради у спосіб, встановлений ст. 86 ГПК.

При новому розгляді справи господарським судам необхідно врахувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 21 серпня 2008 р., якою скасовано заходи забезпечення позову, передбачені ухвалою Господарського суду м. Києва від 7 грудня 2007 р.

Оскільки помилкове тлумачення норми матеріального права не призвело до прийняття неправильного рішення, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вбачає підстав для скасування постанови касаційного суду.

Керуючись статтями 11117—11119 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу Товариства залишила без задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від 29 липня 2008 р. — без змін.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Вирішуючи питання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту, суди не врахували, що їх вжиття призведе до втручання у підприємницьку діяльність товариства. У рішеннях судів попередніх інстанцій відсутнє обґрунтування, яким чином невжиття застосованих судом заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду
  2. Неправильне застосування судом касаційної інстанції положень ст. 67 Господарського процесуального кодексу України призвело до помилкового скасування ухвали суду першої інстанції щодо застосування заходів до забезпечення позову.
  3. Господарські суди не з’ясували питання про правовий режим спірного майна, яке перебувало у володінні і користуванні ЗАТ, а також чи має ЗАТ право розпоряджатися ним як власник і не надали належної оцінки вказаним обставинам
  4. Припиняючи касаційне провадження за касаційним поданням прокурора на постанову апеляційного господарського суду від 17 травня 2006 р. на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, Вищий господарський суду України виходив с того, що з 1 вересня 2005 р. набрав чинності КАС України, а розглянутий судом спір про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення є публічно-правовим та підлягає розгляду в прядку адміністративного судочинства, та не зважив на те, що оскаржувана постанова від 17 травня 2006 р. апеляційним господарським судом винесена внаслідок розгляду справи в порядку господарського судочинства, що унеможливлює здійснення касаційної перевірки цього судового рішення в порядку адміністративного судочинства.
  5. Вищий господарський суд України безпідставно застосував норми Закону України «Про третейські суди» щодо визначення господарським судом першої інстанції компетенції розгляду за територіальною ознакою позову про визнання недійсною третейської угоди, і, відповідно, в порушення норм процесуального кодексу визначив підсудність цього спору за місцем знаходження третейського суду.

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Февраль 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
242526272829