юридичні консультації

Позивач у справі є учасником договору про спільну діяльність по видобутку природного газу, укладеного за участю дочірньої компанії, 100 % акцій якої належать державі. Тому право розпоряджатися видобутими корисними копалинами цим суб’єктом обмежене законом

Згідно із ст. 24 Кодексу України про надра, яким регулюються відносини, пов’язані з користуванням нафтогазоносними надрами, видобутками, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, користувачі надр мають право розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу.

Позивач у справі є учасником договору про спільну діяльність по видобутку природного газу, укладеного за участю дочірньої компанії, 100 % акцій якої належать державі. Тому право розпоряджатися видобутими корисними копалинами цим суб’єктом обмежене законом

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
від 1 квітня 2008 р.(витяг)

 

У лютому 2007 р. товариство з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ) “Українська торгівельна компанія” звернулась у Господарський суд м. Києва з позовом про зобов’язання вчинити дії, а саме включити до зведеного балансу природного газу заявлені ліміти та прийняти планові розподіли природного газу в обсязі 2512 тис.м3; затвердити прийом-передачу природного газу в обсязі 2512 тис.м3 в підземних сховищах газу між ТОВ “Українська торгівельна компанія” та відкритим акціонерним товариством (далі — ВАТ) “Миронівський хлібопродукт”. Зобов’язати дочірню компанію “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі — ДК “Укртрансгаз”) виконати обов’язок за договором — передати газ в обсязі 2512 тис.м3ТОВ “Українська торгівельна компанія”.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДК “Укртрансгаз” відмовилася погодити обсяги відбору газу, посилаючись на те, що видобуті у процесі спільної діяльності на умовах договору № 81/2002 від 4 червня 2002 р. обсяги природного газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1729 “Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом” (далі — постанова № 1729) підлягають використанню для потреб населення. Вказаними діями відповідачі порушили його права як власника видобутого природного газу на розпорядження майном.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 8 травня 2007 р. в позові відмовлено.

Суд виходив з того, що з положень Закону України 20 грудня 2005 р. № 3235-ІV “Про Державний бюджет України на 2006 рік” (далі — Закон № 3235-ІV) та постанови № 1729 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 813 від 9 червня 2006 р., використання газу, видобутого позивачем та третіми особами, як учасниками договору про спільну діяльність, передбачено здійснювати для потреб населення, а також для забезпечення власних технологічних та інших виробничих потреб. Позивач не надав суду доказів, що сторони договору про спільну діяльність приймали рішення про розподіл продукції в порядку, встановленому умовами договору, і, відповідно, що заявлені ресурси газу для промислових споживачів за угодою про розподіл продукції належать позивачу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2007 р. рішення Господарського суду м. Києва від 8 травня 2007 р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено: зобов’язано Національну акціонерну компанію (далі — НАК) “Нафтогаз України” включити до зведеного балансу природного газу заявлені ліміти газу та прийняти планові розподіли природного газу в обсязі 2512 тис.м3; затвердити прийом-передачу в ПСГ природного газу в обсязі 2512 тис.м3між ТОВ “Українська торгівельна компанія” та ВАТ “Миронівський хлібопродукт”; зобов’язано ДК “Укртрансгаз” виконати зобов’язання за договором зберігання № 116-592 від 16 серпня 2006 р.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дія відповідних положень постанови № 1729 не поширюється на операції продажу ТОВ “Українська торгівельна компанія” природного газу промисловим споживачам, оскільки відповідний порядок при відчуженні природного газу для задоволення потреб населення стосується лише газовидобувних підприємств, частка держави у статутному фонді яких становить більше 50 %.

Постановою Вищого господарського суду України від 17 січня 2008 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2007 р. залишено без змін.

У касаційних скаргах ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав виявлення різного застосування судом одного й того ж положення закону у аналогічних справах, неправильного застосування та порушення судом норм матеріального права.

6 березня 2008 р. колегією суддів Верховного Суду України за касаційними скаргами НАК “Нафтогаз України”, ДК “Укртрансгаз” порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 17 січня 2008 р. у справі № 42/120.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верхового Суду України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, 4 червня 2002 р. між ТОВ “Українська торгівельна компанія” та ДП “ПолтавРГП”, НАК “Надра України”, ДП “Полтаванафтогазгеологія” НАК “Надра України” укладено договір про спільну діяльність № 81/2002.

Предметом договору відповідно до п.1.1 є спільна інвестиційна та виробнича діяльність учасників з приводу організації й здійснення геологічного вивчення нафтогазоносних надр шляхом облаштування і подальшої дослідно-промислової розробки свердловини № 22 Харківцівського родовища Сарської ділянки з метою підготовки родовища до промислової розробки та отримання прибутку.

Пунктом 7.3. Додаткової угоди № 1 до договору про спільну діяльність сторони погодили, що прибуток при здійсненні спільної інвестиційної та виробничої діяльності на свердловині № 22 Харківцівського родовища Сарської ділянки: розподіляється між учасниками в наступному порядку: ДП «ПолтавРГП» НАК«Надра України» — 30%; ТОВ «Українська торгівельна компанія» — 30%; ДП «Полтаванафтогазгеологія» НАК «Надра України» — 40%.

2 липня 2005 р. між АТЗТ “Миронівський хлібопродукт” та ТОВ “Українська торгівельна компанія”, що діє згідно договору № 81/2002 про спільну діяльність, укладено договір №926 купівлі-продажу природного газу.

З метою доступу до газотранспортної системи між позивачем та ДК “Укртрансгаз” 10 серпня 2006 р. укладено угоду № 116-577, якою визначено умови користування газотранспортною системою.

16 серпня 2006 р. було укладено договір № 116-592 зберігання природного газу між ДК “Укртрансгаз” (зберігач) та ТОВ “Українська торгівельна компанія” (поклажодавець), згідно з яким зберігач зобов’язався за плату, протягом встановленого строку зберігати в ПСГ природний газ, в тому числі страховий запас газу, переданий йому поклажодавцем, і повернути останньому у схоронності рівну кількість газу визначеної якості.

На виконання умов договору № 116-592 протягом липня-грудня 2006 р. позивач передав, а зберігач прийняв на зберігання 2 512 тис.м3природного газу, видобутого в результаті спільної діяльності.

22 листопада 2006 р. позивач направив на узгодження ДК «Укртрансгаз» акти прийому-передачі в ПСГ в листопаді 2006 р. природного газу між ТОВ “Українська торгівельна компанія” та ВАТ “Миронівський хлібопродукт”.

ДК “Укртрансгаз” листом № 13 958/6 –04 від 23 листопада 2006 р. повідомив позивача про те, що відповідно до Постанови КМУ № 813 від 9 червня 2006 р., якою внесено зміни до постанови № 1729 та Закону № 3235-ІV, природний газ, видобутий підприємствами НАК “Нафтогаз України”, НАК “Надра України”, ВАТ “Укрнафта”, у тому числі за результатами спільної діяльності, спрямовується для потреб населення і НАК “Нафтогаз України” прийнято протокольне рішення, яким передбачено, що розподіл обсягів газу, видобутих цими підприємствами має відображатися як такий, що закачаний в ПСГ для потреб населення.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової галузі України, відносини, що виникають у зв’язку з реалізацією газу, незалежно від форм власності господарюючих суб’єктів — учасників таких відносин, врегульовані Законом України від 12 липня 2001 р. № 2665-ІІІ “Про нафту і газ”.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що відносини пов’язані з користуванням нафтогазоносними надрами, видобутками, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, регулюються Кодексом України про надра.

Згідно зі ст. 24 Кодексу про надра користувачі надр мають право розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу.

Стаття 4 Закону № 3235-ІV встановлює, що підприємства, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50%, а також господарські товариства, більш ніж 50 % акцій ( часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, здійснюють продаж природного газу власного видобутку для потреб населення.

Відповідно до вимог підпунктів 1, 5 п.2 постанови № 1729 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 2006 р. № 813, чинній на час виникнення спірних правовідносин, потреба в природному газі населення задовольняється з ресурсів газу, видобутого (зокрема у процесі виконання договорів про спільну діяльність) підприємствами НАК “Нафтогаз України” та НАК “Надра України”, ВАТ “Укрнафта”, іншими господарськими товариствами, частка держави в статутному фонді яких перевищує 50 % акцій, а також господарськими товариствами, більш як 50 % акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутному фонді інших господарських товариств, іншими господарськими товариствами, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій та з інших ресурсів природного газу НАК “Нафтогаз України”.

Позивач у справі є учасником договору про спільну діяльність, укладеного за участю дочірньої компанії, акції якої 100 % належать державі. Тому право розпоряджатися видобутими корисними копалинами цим суб’єктом обмежене законом.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

А відтак, постанова Вищого господарського суду України та постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягають скасуванню.

Виходячи з положень статей 6,8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Конституції України, статей 2, 39 Закону України від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ “Про судоустрій України” щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду першої інстанції. У зв’язку з цим наведений у ст. 11118ГПК перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду не є процесуальною перешкодою для прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України зазначеного рішення.

Керуючись статтями 11117—11120 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційні скарги НАК “Нафтогаз України”, ДК “Укртрансгаз” задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 17 січня 2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2007 р. у справі № 42/120 скасувала, а рішення Господарського суду м. Києва від 8 травня 2007 р. залишила в силі.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Визначені законодавством вимоги щодо порядку продажу державного майна повинні виконуватись і в тому випадку, коли об’єктом продажу є повністю зношені основні засоби установ та організацій, основна діяльність яких здійснюється за рахунок коштів державного та /або місцевих бюджетів
  2. Алгоритм розподілу коштів за поставлений газ не впливає на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вартості поставленого газу, не припиняє зобов’язання боржника по оплаті боргу кредитору, у тому числі шляхом реалізації свого права на стягнення боргу зі споживачів природного газу
  3. Господарські суди не з’ясували питання про правовий режим спірного майна, яке перебувало у володінні і користуванні ЗАТ, а також чи має ЗАТ право розпоряджатися ним як власник і не надали належної оцінки вказаним обставинам
  4. В разі, коли в статутному фонді товариства-боржника пакет акцій, що належить державі, перевищує 50 %, то відповідно до п. 5 ст. 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” керуючий санацією зобов’язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном
  5. Підприємство не має права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, що підписані особами, які не належать до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку.

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Февраль 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
242526272829