юридичні консультації

Вирішуючи питання про прийняття відмови позивача від позову, господарський суд зобов’язаний перевірити чи не суперечить така відмова законодавству та чи не порушуються внаслідок цього чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Водночас, господарський суд повинен роз’яснити сторонам наслідки вчинення відповідної процесуальної дії та перевірити, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
від 22 травня 2007 р.

(витяг)

У березні 2005 р. державне підприємство “Одеський механічний завод” звернулося у Господарський суд Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Сані” (далі — ТОВ “Сані”), треті особи на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог: Міністерство транспорту та зв’язку України (далі — Міністерство), Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси (далі — ДПІ), про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12 червня 2003 р., укладеного між позивачем та відповідачем, відповідно до якого відповідач отримав у власність нежитлові виробничі приміщення загальною площею 3 тис. 376 кв. метрів, розташовані у м. Одесі, а також невід’ємне обладнання технологічного та електротехнічного призначення в кількості 79 одиниць.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 12 червня 2003 р. та зобов’язати сторони повернути одна одній все одержане за договором.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 4 березня 2005 р. порушено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30 травня 2005 р. позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19 липня 2005 р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 30 травня 2005 р. скасовано, справу передано для розгляду до господарського суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26 вересня 2005 р. позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 ГПК.

Постановою Вищого господарського суду України від 28 березня 2006 р. залишено без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 8 грудня 2005 р., якою ухвалу господарського суду Одеської області від 26 вересня 2005 р. скасовано, справу направлено для розгляду до господарського суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13 вересня 2006 р. залучено до участі у справі у якості відповідача товариство з обмеженою відповідальністю “Алді” (далі — ТОВ “Алді”).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 2 жовтня 2006 р. припинено провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК у зв’язку з тим, що позивачем надано заяву про відмову від позову в якій зазначено, що грошові кошти отримані від продажу майна за спірним договором купівлі-продажу від 12 червня 2003 р. пішли на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 2 жовтня 2006 р. скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду першої інстанції. Постанова обґрунтована тим, що при винесенні оскаржуваної ухвали, господарським судом першої інстанції порушено норми ч. 6 ст. 22 ГПК, оскільки суд не перевірив та не вирішив чи суперечить припинення провадження у справі законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 лютого 2007 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 р. скасовано, ухвалу Господарського суду Одеської області від 2 жовтня 2006 р. залишено в силі.

12 квітня 2007 р. Верховним Судом України порушено провадження за касаційними скаргами ДПІ та Міністерства, у яких ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 13 лютого 2007 р. В обґрунтування скарг зроблено посилання на виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах та неправильного застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 78 ГПК відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Згідно ч. 6 ст. 22 ГПК господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відтак, за приписами вказаних процесуальних норм, вирішуючи питання про прийняття відмови позивача від позову, господарський суд зобов’язаний перевірити чи не суперечить така відмова законодавству та чи не порушуються внаслідок цього чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. Водночас, господарський суд повинен роз’яснити сторонам наслідки вчинення відповідної процесуальної дії та перевірити, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Як вбачається із матеріалів справи ухвала від 2 жовтня 2006 р. про припинення провадження у справі винесена місцевим господарським судом в порушення зазначених норм ГПК.

Так, відповідно до протоколу судового засідання, яке відбулося 2 жовтня 2006 р. і закінчилося оголошенням перерви до 15 год. 00 хв. 2 жовтня 2006 р., представники відповідачів — ТОВ “Сані”, ТОВ “Алді” та третіх осіб в судове засідання не з’явилися і участі в ньому не приймали.

Протокол судового засідання, розпочатого 2 жовтня 2006 р. о 15 год. 30 хв. після перерви, не містить положень про розгляд судом заяви про відмову від позову, перевірку відповідності цієї відмови законодавству та відсутності порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, роз’яснення сторонам наслідків цієї дії.

Відсутні посилання на вчинення вказаних процесуальних дій, які мають передувати прийняттю судом відмови від позову та припиненню провадження у справі, і в ухвалі господарського суду від 2 жовтня 2006 р.

Крім того, оголосивши перерву в засіданні 2 жовтня 2006 р., яке відбулося за відсутності відповідачів та третіх осіб, господарський суд в порушення вимог статей 4, 77 ГПК в належний спосіб не повідомив відповідачів про час та місце проведення наступного засідання, в зв’язку з чим розглянув справу за відсутності сторони, не повідомленої належним чином про час та місце засідання суду.

Дійшовши висновку під час здійснення апеляційного перегляду про те, що ухвала Господарського суду Одеської області від 2 жовтня 2006 р. прийнята з порушенням норм процесуального законодавства, Одеський апеляційний господарський суд правомірно скасував зазначену ухвалу, а справу передав на розгляд до суду першої інстанції.

Водночас, Вищий господарський суд України в оскаржуваній постанові від 13 лютого 2007 р., безпідставно послався на відповідність вказаної ухвали суду першої інстанції вимогам законодавства, а відтак, допустивши різне застосування одного й того ж положення закону в аналогічних справах, дійшов помилкового висновку щодо скасування законної і обґрунтованої постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 р.

Верховний Суд України в силу положень статей 6, 8 Конституції України не вважає необхідним направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Конституції України і статей 2, 39 Закону України “Про судоустрій України” в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду першої інстанції. У зв’язку з цим наведений в ст. 11118ГПК перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

Керуючись статтями 11117—11119ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційні скарги ДПІ та Міністерства задовольнила: постанову Вищого господарського суду України 13 лютого 2007 р. у справі № 27-30-25/59-05-2238 скасувала, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 р. залишила в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Право сторони на відмову від позову, і відповідно від касаційної скарги не суперечить положенням ст. 22 ГПК України. Господарський суд не приймає відмови від позову, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси
  2. Вирішуючи спори про визнання недійсними актів державних органів, господарським судам слід враховувати, що акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятих у межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятим у формі та в порядку, визначеному законом
  3. Невмотивовано обмежений час, протягом якого суд розглянув справу і фактична складність спору, свідчать, що сторонам не було забезпечено реальної можливості для здійснення прав, передбачених ст. 22 ГПК України, а судовий розгляд не був справедливий
  4. Невмотивовано обмежений час, протягом якого суд розглянув справу і фактична складність спору, свідчать, що сторонам не було забезпечено реальної можливості для здійснення прав, передбачених ст. 22 ГПК України, а судовий розгляд не був справедливий
  5. Частиною 3 ст. 21 КАСУ встановлено заборону щодо об’єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Август 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031