юридичні консультації

Спірний договір, укладений до порушення провадження у справі про банкрутство продавця, покупцем виконаний, тому правові підстави визнання договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки недійсним по п. 10 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відсутні

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
від 13 травня 2008 р.

(витяг)

У травні 2007 р. ліквідатор приватного сільськогосподарського підприємства “Воронівка” (далі — ПСП) звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 1 вересня 2005 р. № 01-09-005, укладеного між ПСП та науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю “Агро-Інтер” (далі — НВ ТОВ).

Заява обґрунтована тим, що спірний договір є довгостроковим, збитковим для боржника і виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника і підлягає визнанню недійсним відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону України від 14 травня 1992 р. № 2343-ХІІ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі — Закон № 2343-ХІІ).

Відповідач НВ ТОВ заяву не визнало, вказавши, що укладений договір купівлі-продажу до порушення справи про банкрутство в повному обсязі виконаний, тому підстави визнання його недійсним відсутні.

Господарський суд Миколаївської області ухвалою від 10 серпня 2007 р. заяву задовольнив: визнав недійсним договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 1 вересня 2005 р. № 01-09-005, укладеного між ПСП та НВ ТОВ на підставі ч. 10 ст. 17 Закону № 2343-ХІІ.

Одеський апеляційний господарський суд постановою від 2 жовтня 2007 р. вказану ухвалу суду першої інстанції скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий господарський суд України постановою від 5 лютого 2008 р. скасував постанову Одеського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2007 р. та залишив без змін ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10 серпня 2007 р..

3 квітня 2008 р. Верховний Суд України порушив касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 5 лютого 2008 р. за касаційною скаргою НВ ТОВ. Скарга мотивована різним застосування одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи без змін ухвалу господарського суду від 10 серпня 2007 р. касаційний суд визнав неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права.

З таким висновком погодитись не можна з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 1 вересня 2005 р. Боржник з НВ ТОВ уклав договір № 01-09-2005 купівлі продажу сільськогосподарської техніки на загальну суму 132 тис. 415 грн. (далі — договір). Умовами договору передбачена поставка продавцем товару покупцю на умовах франко-склад продавця у строк до 30 жовтня 2005 р. (п.2.1), а його оплату покупець проводить протягом 2 (двох) років з моменту підписання сторонами договору та акта прийому передачі товару (п.3.1).

Постановою господарського суду від 27 жовтня 2006 р. ПСП (боржник) визнано банкрутом з відкриттям ліквідаційної процедури та призначенням ліквідатора.

Статтею 25 Закону № 2343-ХІІ передбачено право ліквідатора подавати до господарського суду заяви про визнання угод боржника недійсними з підстав, передбачених п. 10 ст. 17 цього Закону, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство не виконаних повністю або частково якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим або розрахований на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Касаційний суд не звернув уваги, що спірний договір, укладений до порушення провадження у справі, покупцем виконаний, що підтверджується рахунком-фактурою боржника.

Висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав визнання спірного договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки недійсним відповідно до п. 10 ст. 17 Закону № 2343-ХІІ є обґрунтованим і законним.

Застосування апеляційним судом п. 11 ст. 17 цього Закону касаційним судом правильно визнано помилковим, оскільки наведена норма є спеціальною і застосовуються виключно в стадії санації боржника.

За таких обставин незаконна постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню, а законна і обґрунтована постанова апеляційного суду — залишенню в силі.

Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статті 125 Конституції України, статей 2, 39 Закону України від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ “Про судоустрій України” щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законних рішень суду апеляційної інстанції. У зв’язку з цим наведений у ст. 11118ГПК перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України зазначеного рішення.

Керуючись статтями 11117—11119 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу НВ ТОВ задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 5 лютого 2008 р. скасувала, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 2 жовтня 2007 р. залишила в силі.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Відповідно до положень ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не можна визнати кредиторами боржника осіб, які заявляють вимоги на суми вартості належних їм акцій у статутному фонді боржника
  2. Положення частини 4 статті 12 Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не поширюються на випадки застосування до боржника санкцій, не пов’язаних з невиконанням чи неналежним виконанням грошового або податкового зобов’язання
  3. В разі, коли в статутному фонді товариства-боржника пакет акцій, що належить державі, перевищує 50 %, то відповідно до п. 5 ст. 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” керуючий санацією зобов’язаний попередньо погоджувати план санації боржника з органом, уповноваженим управляти державним майном
  4. Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дія мораторію поширюється на нараховану позивачем пеню, а суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, як плати за користування коштами, підлягають стягненню
  5. Відповідно до абзацу сьомого ст. 1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до складу грошових зобов’язань боржника, зокрема, не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а тому включення до складу кредиторських вимог суми пені є неправомірним.

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Ноябрь 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930