юридичні консультації

Не можна погодитися з висновком Вищого господарського суду України, що порушення процедури скликання загальних зборів пайовиків споживчого товариства не є нововиявленою обставиною, оскільки вказані порушення призвели до усунення останніх від особистої участі у вирішенні актуальних питань діяльності товариства, а саме вирішення питання про вихід останнього зі складу спілки, і мають істотне значення для вирішення справи за позовом по визнання рішення таких зборів недійсними та не були відомі заявникові на час вирішення спору господарським судом

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України
від 28 лютого 2006 р.

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств на постанову Вищого господарського суду України від 8 листопада 2005 р. у справі за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств ( далі — Київська облспоживспілка) до Вишгородського районного споживчого товариства ( далі — Вишгородське РСТ) про визнання недійсною постанови зборів уповноважених Вишгородського РСТ,

в с т а н о в и л а :

У червні 2002 р. Київська облспоживспілка подала у господарський суд Київської області позов про визнання недійсною постанови IV зборів уповноважених Вишгородського РСТ від 6 березня 2002 р., якою визнано загальні збори Вишгородського РСТ такими, що відбулися з прийняттям рішення про вихід Вишгородського районного споживчого товариства зі складу Київської облспоживспілки. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що загальні збори пайовиків Вишгородського РСТ, що відбулися в березні 2002 р. на 19 кооперативних дільницях та у 6-ти новостворених споживчих товариствах, на яких вирішувалося зазначене питання, було проведено без участі представника Київської облспоживспілки, яка взагалі не була повідомлена про проведення зборів, в порушення вимог ст.5 Закону України “Про споживчу кооперацію” та положень Статуту Вишогородського РСТ ( п.6.8.).

Рішенням Господарського суду Київської області від 19 вересня 2002 р. у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що відповідачем було дотримано процедуру виходу зі складу Київської облспоживспілки, визначену Статутом Вишгородського РСТ, у тому числі виконані необхідні вимоги щодо легітимності зборів пайовиків, у зв’язку з чим відсутні підстави для визнання недійсною оспорюваної постанови.

У лютому 2005 р. позивач подав заяву про перегляд зазначеного судового рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на заяви пайовиків, які надійшли на адресу Київської облспоживспілки, про те, що вони не лише не приймали участі у вирішенні питання про вихід Вишгородського РСТ зі складу Київської облспоживспілки, але й взагалі не були проінформовані про розгляд зазначеного питання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11—12 квітня 2005 р. у задоволенні зазначеної заяви відмовлено. Рішення суду першої інстанції у справі залишено без змін. Суд виходив з того, що зазначені позивачем обставини не є нововиявленими і такими, що мають істотне значення для вирішення спору.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 2 червня 2005 р. зазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано. Заяву Київської облспоживспілки задоволено, рішення Господарського суду Київської області від 19 вересня 2002 р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Апеляційний суд визнав факт порушення прав пайовиків Вишгородського РСТ шляхом позбавлення їх права на участь у загальних зборах нововиявленою обставиною і такою, що призвела до відсутності необхідної для прийняття оспорюваної постанови кваліфікованої більшості.

Постановою Вищого господарського суду України від 8 листопада 2005 р. постанову суду апеляційної інстанції у справі скасовано. Рішення Господарського суду Київської області від 19 вересня 2002 р. та ухвалу Господарського суду Київської області від 11—12 квітня 2005 р. у справі залишено без змін. Суд касаційної інстанції виходив з того, що подані позивачем докази є фактично новими доказами щодо обставин, які з’ясовувалися судом при вирішення справи, а не нововиявленими. До того ж зазначені докази не спростовують висновків суду по суті спору.

У касаційній скарзі Київської облспоживспілки ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та неправильного застосування норм матеріального права, порушення положень ст. 21 Конституції України.

Ухвалою Верховного Суду України від 2 лютого 2006 р. порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 8 листопада 2005 р. у справі № 105/19-02.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи постанову, Вищий господарський суд виходив з того, що подані позивачем докази можуть лише свідчити про підстави нез’явлення пайовиків на загальні збори товариства, водночас не спростовуючи висновків першої інстанції щодо кількості присутніх членів та правомочності зборів. А тому вказані докази не є нововиявленими обставинами.

Але погодитися з такими висновками не можна.

Перегляд рішень, ухвал, постанов господарського суду за нововиявленими обставинами регулюється розділом ХІІІ ГПК.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Днем виникнення названих обставин слід вважати день, коли вони стали відомі або повинні були бути відомими заявникові.

В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами позивач послався на заяви пайовиків, що надійшли на адресу Київської облспоживспілки в січні 2005 р., з яких вбачається, що значна кількість пайовиків не лише не приймала участі у вирішенні питання про вихід Вишгородського РСТ зі складу Київської облсподживспілки, але й взагалі не була проінформована про розгляд зазначеного питання, що призвело до порушення їх прав, як членів споживчого товариства.

Вказане свідчить, що днем виникнення цієї обставини в даному випадку є дата надходження на адресу Київської облспоживспілки зазначених заяв пайовиків, оскільки на момент прийняття рішення Господарським судом Київської області від 19 вересня 2002 р. вказані обставини існували, однак не були відомі заявникові.

Відносини, пов’язані зі створенням і діяльністю споживчої кооперації регулюються Законом від 10 квітня 1992 р. № 2265-XII “Про споживчу кооперацію” (далі — Закон) та іншими законодавчими актами України.

Частиною 1 ст. 5 Закону визначено, що первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство – самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об’єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут.

В статуті споживчого товариства закріплені юридичні гарантії додержання прав членів споживчого товариства, які здійснюються шляхом застосування процедурно-процесуальних правил, а саме визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов’язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону споживчі товариства можуть на добровільних засадах об’єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України, і мають право вільного виходу з них.

Статтею 7 вказаного Закону визначено, що питання прийняття статуту, ліквідації, реорганізації та виходу зі спілки є виключною компетенцією вищого органу управління споживчого товариства – загальних зборів його членів, кожний з яких на загальних зборах користується правом одного голосу незалежно від розміру внесеного ним пайового внеску, і це право не може бути передано іншим особам.

Таким чином, відповідно до положень Закону та Статуту Вишгородського РСТ, невід’ємним законним правом пайовика-члена споживчого товариства є його участь у діяльності споживчого товариства, зокрема у визначенні основних напрямків такої діяльності.

Недотримання вимог вказаного Закону та статуту районного споживчого товариства щодо повідомлення пайовиків про скликання загальних зборів та порядку прийняття рішення може бути підставою для визнання прийнятих на зборах рішень недійсними, оскільки це істотно впливає на здійснення пайовиками споживчого товариства своїх прав та, відповідно, прийняття зборами рішень.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно визнав нововиявленою обставиною факт порушення процедури скликання загальних зборів пайовиків споживчого товариства, що призвело до усунення останніх від особистої участі у вирішенні актуальних питань діяльності товариства, а саме вирішення питання про вихід споживчого товариства зі складу спілки, оскільки даний факт має істотне значення для справи і не був відомий заявникові на час вирішення спору господарським судом.

За таких обставин Верховний Суд України приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 19 вересня 2002 р. було переглянуто судом апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. 112 ГПК України.

Враховуючи наведене, оскаржена постанова Вищого господарського суду України від 8 листопада 2005 р. підлягає скасуванню, а постанова Київського міжобласного господарського суду від 2 червня 2005 р. — залишенню в силі.

Керуючись статтями 11117—11120 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

 

    Касаційну скаргу задовольнити.

    Постанову Вищого господарського суду України від 8 листопада 2005 р. скасувати, а постанову Київського міжобласного господарського суду від 2 червня 2005 р. у справі № 105/19-02 залишити в силі.

    Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, з нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові
  2. Відповідно до п. 1 ст. 11118 ГПК України, Верховний Суд України за результатами розгляду справи має право залишити ухвалу без змін, а скаргу без розгляду
  3. На порушення вимог закону судом не було залучено до участі у справі Сарненську міжрайонну ДПІ, інтереси якої були порушені. Крім того, не було досліджено питання наявності податкового боргу у платника податку
  4. Якщо статутом не передбачено, що його виконавчий орган (правління) діє у складі кількох осіб, то для набуття цим товариством цивільних прав і обов’язків голова правління повинен виносити відповідні питання на розгляд засідання правління чи загальних зборів акціонерів (ч. 2 ст. 99, ст. 161 ЦК України)
  5. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104, п. 2 ч. 2 ст. 11110 ГПК України розгляд господарським судом справи за відсутності будь-якої зі сторін, не повідомленої належним чином про місце і час засідання суду, є підставою для скасування судових рішень і постанов

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Август 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031