юридичні консультації

Неправильне застосування судом касаційної інстанції положень ст. 67 Господарського процесуального кодексу України призвело до помилкового скасування ухвали суду першої інстанції щодо застосування заходів до забезпечення позову.

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

12 липня 2005 р.
м. Київ
 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Шицького І.Б.,
суддів: Гуля В.С., Гусака М.Б., Карпечкіна П.Ф., Лилака Д.Д., Новікової Т.О.,

за участю представника акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна” Ш.,

розглянувши касаційні скарги відкритого акціонерного товариства “Вінницьке спеціалізоване автотранспортне підприємство 0102 “Украгропромтранс” (далі – Товариство) та акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна” (далі – Банк) на постанову Вищого господарського суду України від 19.04.2005 р. № 14/384-04,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2004 р. Банк звернувся в господарський суд Вінницької області з позовом до Товариства про визнання недійсними протоколу загальних зборів акціонерів Товариства від 15.05.2002 р. № 2, протоколу засідання правління Товариства від 15.05.2002 р. № 15, акту прийому-передачі майна від 30.05.2002 р.

Під час розгляду справи Банк подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно товариства з обмеженою відповідальністю “Спецавтотранс” (далі – ТОВ “Спецавтотранс”), яке перебуває в заставі Банку.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.11.2004 р. зазначену заяву Банку задоволено:

накладено арешт на майно ТОВ “Спецавтотранс”, що знаходиться в заставі Банку відповідно до Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 24.09.2004 р. № 962856;

заборонено посадовим особам підприємств, установ, організацій усіх форм власності та підпорядкування вчиняти будь-які дії та видавати відповідні документи, направлені на будь-які форми відчуження майна ТОВ “Спецавтотранс”, яке знаходиться в заставі Банку відповідно до Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 24.09.2004 р. № 962856.

Суд урахував доводи Банку про те, що згідно з випискою з протоколу засідання правління Товариства від 15.05.2002 р. № 15 та актом прийому-передачі майна від 30.05.2002 р. Товариство внесло до статутного фонду ТОВ “Спецавтотранс” майно, не маючи на це згоди Банку, як заставодержателя майна. Ухвала вмотивована тим, що невжиття заходів до забезпечення позову може суттєво утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 25.01.2005 р. зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2005 р. № 14/384-04 зазначені ухвалу та постанову скасовано, а справу передано на розгляд до місцевого господарського суду. Постанова вмотивована тим, що вжиті судом заходи до забезпечення позову суперечать положенням ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої арешт можна накладати виключно на майно або грошові суми відповідача.

16 червня 2005 р. колегією суддів Верховного Суду України за касаційними скаргами Товариства і Банку порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 19.04.2005 р. № 14/384-04. У касаційних скаргах ставиться питання про скасування оскарженої постанови та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування касаційних скарг зроблено посилання на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Згідно зі статтею 67 цього Кодексу такими заходами є:

накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;
заборона відповідачеві вчиняти певні дії;
заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Скасовуючи постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25.01.2005 р. та залишену нею без змін ухвалу господарського суду Вінницької області від 05.11.2004 р. щодо вжиття заходів до забезпечення позову Банку, Вищий господарський суд України виходив з того, що накладання арешту на майно, яке належить не відповідачеві, а іншій особі, суперечить нормам процесуального права.

Цей висновок суду касаційної інстанції ґрунтується на положеннях ст. 67 Господарського процесуального кодексу України і з ним слід погодитись.

Водночас Вищий господарський суд України не врахував, що скасованою ним ухвалою суду першої інстанції, крім накладення арешту на майно ТОВ “Спецавтотранс”, застосовано й інші заходи до забезпечення позову, а саме: заборонено посадовим особам підприємств, установ, організацій усіх форм власності та підпорядкування вчиняти будь-які дії та видавати відповідні документи, направлені на будь-які форми відчуження майна ТОВ “Спецавтотранс”, яке знаходиться в заставі Банку відповідно до Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 24.09.2004 р. № 962856.

Вказані заходи до забезпечення позову цілковито відповідають положенням ст. 67 Господарського процесуального кодексу України щодо забезпечення позову шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Предметом позову у даній справі є, зокрема, вимога про визнання недійсним акту прийому-передачі майна від 30.05.2002 р., за яким відповідач передав ТОВ “Спецавтотранс” майно. На обґрунтування підстав позову Банк посилався на порушення своїх прав, як заставодержателя вказаного майна, та подавав докази на підтвердження обставин перебування майна в заставі Банку. Тому місцевий господарський суд мав достатні підстави для застосування заходів, які на час розгляду справи унеможливлюють подальше відчуження майна, що увійшло до акту прийому-передачі майна, оспорюваного за даним позовом.

За таких обставин Вищий господарський суд України незаконно скасував постанову суду апеляційної інстанції й ухвалу суду першої інстанції в цій частині забезпечувальних заходів, що дає підстави для часткового скасування оскарженої постанови.

Керуючись статтями 11117 – 11120Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

постановила:

Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства “Вінницьке спеціалізоване автотранспортне підприємство 0102 “Украгропромтранс” та акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна” задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 19.04.2005 р. № 14/384-04 скасувати частково, залишивши в силі постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 25.01.2005 р. та ухвалу господарського суду Вінницької області від 05.11.2004 р. в частині заборони посадовим особам підприємств, установ, організацій усіх форм власності та підпорядкування вчиняти будь-які дії та видавати відповідні документи, направлені на будь-які форми відчуження майна ТОВ “Спецавтотранс”, яке знаходиться в заставі акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна” відповідно до Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 24.09.2004 р. № 962856.

У решті постанову Вищого господарського суду України від 19.04.2005 р. № 14/384-04 залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову
  2. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)
  3. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції
  4. Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції
  5. Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Апрель 2020
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930