юридичні консультації

Про судову практику застосування статей 353 — 360 Цивільного процесуального кодексу України

Постанова Пленуму ВСУ  від 30.09.2011№11 Про судову практику застосування статей 353 — 360 Цивільного процесуального кодексу України (Щодо допуску Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справи до провадження)(Додатково дивись Постанову №3 від 30.03.2012 року Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування статей 353 — 360 Цивільного процесуального кодексу України»)
Главою 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (далі — ЦПК), у редакції Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI ( 2453-17 ) «Про судоустрій і статус суддів», встановлено порядок перегляду судових рішень у цивільних справах Верховним Судом України і врегульовано допуск Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справи до провадження.
     З метою забезпечення правильного й однакового застосування статей 353 — 360 ЦПК ( 1618-15 ) та відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону «Про судоустрій і статус суддів» ( 2453-17 ) пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ П О С Т А Н О В Л Я Є:
     1. Право на звернення про перегляд Верховним Судом України судових рішень у цивільних справах із підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, мають сторони та інші особи, які брали участь у справі.
     У випадках, встановлених законом, із заявою про перегляд судових рішень можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси і брати участь у цих справах (статті 3, 45 ЦПК) ( 1618-15 ). Таке право передбачено, зокрема, законами України:
     — від 23 грудня 1997 року N 776/97-ВР ( 776/97-ВР ) «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»;
     — від 5 листопада 1991 року N 1789-XII ( 1789-12 ) «Про прокуратуру»;
     — від 25 червня 1991 року N 1264-XII ( 1264-12 ) «Про охорону навколишнього природного середовища»;
     — від 12 травня 1991 року N 1023-XII ( 1023-12 ) «Про захист прав споживачів»;
     — від 3 липня 1996 року N 270/96-ВР ( 270/96-ВР ) «Про рекламу».
     При цьому згідно зі статтею 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» ( 1789-12 ), частиною другою статті 45 ЦПК ( 1618-15 ) прокурор має право звернутися із заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України і в тому випадку, коли він не брав участі у справі.
     Оскільки перелік осіб, яким надано право на подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, визначається законом, тому не мають права на подання заяви про такий перегляд особи, які не брали участі у справі, але вважають, що суд вирішив питання про їх права та обов’язки.
     Відповідно до вимог статті 37 ЦПК України ( 1618-15 ) процесуальне правонаступництво може мати місце на будь-якій стадії цивільного процесу, у тому числі й на стадії перегляду судових рішень Верховним Судом України.
     2. Заяву про перегляд судового рішення у цивільних справах із підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом може бути подано особою, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, або її представником, якому довіреністю або законом надано право на подання заяви від імені такої особи. У цьому разі не вимагається, щоб рішення суду, про перегляд якого подається заява, було переглянуто в касаційному порядку. Такі заяви можуть бути подані на будь-які рішення у цивільних справах, а також із підстав порушення норм процесуального права.
     3. Оскільки заяви про перегляд судових рішень, подані особами, які не мають права на звернення з такими заявами, розгляду не підлягають, то у разі їх надходження суддя-доповідач повертає заяву особі, яка її подала, на підставі пункту 2 частини четвертої статті 359 ЦПК ( 1618-15 ).
     Разом із тим, якщо заяву про перегляд судового рішення від імені особи, яка брала участь у справі, подано іншою особою без додання належного документа на підтвердження права на звернення із такою заявою, суддя-доповідач постановляє ухвалу про залишення заяви без руху та надає строк для усунення її недоліків як поданої без додержання вимог частини третьої статті 357 ЦПК ( 1618-15 ), про що повідомляється заявникові зі встановленням строку, необхідного для надання відповідного документа на підтвердження своїх повноважень, з урахуванням тривалості поштового обігу. У разі неподання такого документа, заява повертається особі, яка її подала, з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 359 ЦПК ( 1618-15 ).
     У разі подання заяви, підписаної від імені особи, яка не має повноважень на ведення справи, така заява повертається з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 359 ЦПК ( 1618-15 ).
     4. Заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ після їх перегляду в касаційному порядку, тобто:
     — після ухвалення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ судового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги;
     — після ухвалення Верховним Судом України як судом касаційної інстанції судового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги, яка подана до 15 жовтня 2010 року.
     Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовляє у допуску до провадження заяв про перегляд судових рішень, які не переглядались у касаційному порядку, поданих на підставі пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК ( 1618-15 ), а також заяв про перегляд судових рішень, ухвалених Верховним Судом України у зв’язку з винятковими обставинами в порядку глави 3 розділу V ЦПК ( 1618-15 ) у редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про судоустрій і статус суддів» ( 2453-17 ).
     5. Встановлений статтею 355 ЦПК ( 1618-15 ) перелік підстав для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень у цивільних справах є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
     Неоднакове застосування норм процесуального права не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК ( 1618-15 ).
     6. Заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК ( 1618-15 ), може бути подана за сукупності таких умов:
     — судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права;
     — справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин;
     — має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції.
     Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема:
     — у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб’єктивних прав та обов’язків учасників відповідних правовідносин;
     — у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;
     — у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;
     — у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.
     Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з’ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
     Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.
     7. Постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі й застосування норм матеріального права для вирішення спору по суті, тому відповідні ухвали не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК ( 1618-15 ), і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК ( 1618-15 ).
     8. Заяву про перегляд ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, постановлених із процесуальних питань, із підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, може бути подана за одночасної наявності двох умов:
     — ухвала перешкоджає провадженню у справі (зокрема, залишення касаційної скарги без розгляду, закриття касаційного провадження);
     — судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.
     До ухвал, відносно яких може бути подано відповідну заяву із зазначеної підстави, не належать ухвали, постановлені згідно з положеннями частини третьої статті 354 та статей 359, 360 ЦПК ( 1618-15 ).
     9. Судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК ( 1618-15 ), можуть бути рішення:
     — Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ;
     — Вищого адміністративного суду України;
     — Вищого господарського суду України;
     — Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції;
     — апеляційних судів загальної юрисдикції, як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» від 22 лютого 2007 року N 697-V ( 697-16 ).
     Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов’язковою є умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.
     10. Частиною першою статті 356 ЦПК ( 1618-15 ) встановлено, що заява про перегляд Верховним Судом України судових рішень у цивільних справах подається протягом одного місяця з дня:
     — ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, але не пізніше одного року з дня ухвалення цього рішення;
     — ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК ( 1618-15 ), якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
     Законом не встановлено будь-яких часових обмежень щодо ухвалення судового рішення, прийнятого до ухвалення рішення, про перегляд якого подається заява і на яке посилається заявник на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК ( 1618-15 ). У зв’язку із цим, зазначеним судовим рішенням, що набрало законної сили, може бути рішення суду касаційної інстанції, який відповідно до чинного на час ухвалення рішення законодавства, здійснював перегляд судових рішень у касаційному порядку.
     11. Недодержання умови щодо річного строку для подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України є підставою для відмови у допуску справи до провадження, оскільки такий строк поновленню не підлягає. Зазначене правило поширюється й на судові рішення суду касаційної інстанції (Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України), що ухвалені до 30 липня 2010 року — дати набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» ( 2453-17 ).
     Рішення не підлягає допуску до перегляду Верховним Судом України, якщо протягом одного року з моменту його ухвалення не виникло підстав для його перегляду, тобто не ухвалено рішення, яким судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Крім того, рішення не підлягає допуску до провадження в разі, якщо протягом одного року було ухвалено інше рішення, але протягом цього строку не подано відповідної заяви про його перегляд.
     12. Місячний строк для подання заяви про перегляд судових рішень, встановлений частинами першою та другою статті 356 ЦПК ( 1618-15 ), є процесуальним і може бути поновлений за загальними правилами, визначеними статтею 73 ЦПК ( 1618-15 ). Про таке поновлення пропущеного строку зазначається в ухвалі про допуск справи до провадження, постановленої колегією суддів (частина друга статті 360 ЦПК) ( 1618-15 ).
     Відсутність клопотання про поновлення пропущеного строку або відмова в його поновленні тягне за собою залишення заяви без розгляду відповідно до вимог статті 72 ЦПК України ( 1618-15 ) та повернення її заявникові.
     Подання заяви про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК ( 1618-15 ), пізніше одного місяця з дня, коли особі, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, стало достовірно відомо про набуття цим рішенням статусу остаточного, виключає допуск справи до провадження. Проте цей строк обчислюється з наступного дня, коли особі стало достовірно відомо про набуття зазначеним рішенням статусу остаточного згідно із нормами міжнародного та національного законодавства.
     У зв’язку із цим у заяві про перегляд судового рішення із зазначеної підстави особа повинна вказати, коли їй про це стало достовірно відомо, подавши відповідні докази. У протилежному випадку заява залишається без руху з наданням заявнику строку для усунення її недоліків.
     13. Заява про перегляд судових рішень подається у письмовій формі та за змістом повинна відповідати вимогам статті 357 ЦПК ( 1618-15 ). При цьому, крім іншого, заява має містити не тільки прохання про допуск справи до провадження, але й обґрунтування того, у чому саме полягає неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Також має бути посилання на судові рішення, якщо заяву подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК ( 1618-15 ), чи рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, якщо заяву подано з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК ( 1618-15 ), копії вказаних рішень додаються.
     Копія судового рішення, про перегляд якого подається заява, має бути підписана та скріплена гербовою печаткою суду згідно з Інструкцією з діловодства в місцевому суді, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року N 68 ( z0860-06 ). Вказана вимога не поширюється при поданні копій судових рішень, на які робиться посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК ( 1618-15 ), але заявник має вказати джерело їх отримання (наприклад, Єдиний реєстр судових рішень, сайт суду касаційної інстанції чи інші джерела).
     Якщо заява не відповідає вимогам статей 357 і 358 ЦПК ( 1618-15 ), суддя-доповідач постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, в якій чітко зазначає недоліки заяви та повідомляє заявника про строк, протягом якого він зобов’язаний усунути ці недоліки. Тривалість цього строку визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявникові негайно, а також можливості виправлення таких недоліків.
     14. Відповідно до вимог частини другої статті 358 ЦПК ( 1618-15 ) до заяви про перегляд судових рішень із підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК ( 1618-15 ), додається оригінал документа про сплату судового збору, за винятком випадків, коли заявник звільнений від їх оплати згідно із законом або це питання вирішено судом у порядку статті 82 ЦПК ( 1618-15 ), статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року N 3674-VI ( 3674-17 ) «Про судовий збір».
     15. Повернення заяви з підстав, передбачених частиною четвертою статті 359 ЦПК ( 1618-15 ), здійснюється шляхом постановлення відповідної ухвали суддею-доповідачем одноособово.
     Проте частиною п’ятою цієї статті ЦПК ( 1618-15 ) передбачено можливість повторного звернення із заявою про перегляд судових рішень у цивільних справах після повернення такої заяви у разі її належного оформлення або з інших підстав, ніж ті, які були предметом розгляду Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (наприклад, робиться посилання на інші рішення судів касаційної інстанції), що відповідає змісту пункту 4 частини четвертої статті 359 ЦПК ( 1618-15 ).
     Таке повторне звернення має здійснюватися в межах строку, визначеного частиною першою статті 356 ЦПК ( 1618-15 ). При цьому заявник не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про поновлення строку в разі його пропущення з поважних причин.
     16. Якщо після розгляду заяви про перегляд судового рішення у цивільній справі однієї зі сторін аналогічну заяву подано іншою особою, яка бере участь у справі, то питання про допуск справи до провадження або відмову в допуску за такою заявою вирішується на загальних підставах, визначених статтями 353 — 360 ЦПК ( 1618-15 ). Якщо питання про допуск першої заяви не вирішено, то ці заяви належить об’єднати на стадії допуску справи до провадження в разі їх подання з аналогічних підстав.
     17. Вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією у складі п’яти суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ без витребування справи і без виклику осіб, які беруть участь у справі, шляхом постановлення ухвали про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску. Ухвала повинна бути обґрунтованою.
     Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, постановлені в порядку глави 3 розділу V ЦПК ( 1618-15 ), не є рішеннями, якими закінчується розгляд справи по суті, тому відповідно до вимог частини першої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ( 2453-17 ) та частини першої статті 209 ЦПК ( 1618-15 ) вони іменем України не ухвалюються.
     При вирішенні цього питання до складу колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не може бути включено суддів, які ухвалили судове рішення, про перегляд якого просить заявник (частина перша статті 360 ЦПК) ( 1618-15 ). При цьому такої заборони немає щодо судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК ( 1618-15 ).
     18. Визначений частиною другою статті 360 ЦПК ( 1618-15 ) п’ятнадцятиденний строк для постановлення ухвали про допуск справи до провадження чи відмову в такому допуску обчислюється з дня надходження до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяви, яка відповідає вимогам статей 357, 358 ЦПК ( 1618-15 ).
     Якщо заяву було подано без додержання вказаних вимог закону та заявника повідомлено про недоліки заяви, то п’ятнадцятиденний строк для постановлення ухвали про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску обчислюється відповідно з дня усунення недоліків або з дати закінчення строку, який встановлювався для їх усунення. При цьому днем усунення недоліків вважається дата надходження до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ належним чином оформлених матеріалів зазначеної заяви.
     19. Оригінал ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надсилається до Верховного Суду України.
     Оригінали інших ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за результатами розгляду заяв про допуск справи до провадження (ухвали про відмову у допуску, про повернення заяви) із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надсилаються тим судам, де знаходяться матеріали справ, про перегляд рішень яких ставилось питання, для приєднання до матеріалів таких справ.
     Копія ухвали про допуск справи до провадження разом із копією заяви надсилаються особам, які беруть участь у справі, а в разі відмови в допуску — особі, яка подала заяву.
     Крім того, копія ухвали про допуск справи залишається у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ для відповідного обліку з метою використання під час вирішення питання про допуск заяв, поданих іншими особами в цій справі або для вирішення питання про повернення заяви відповідно до пункту 4 частини 4 статті 359 ЦПК ( 1618-15 ).

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. Про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22,243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата)
  2. ОКРЕМА ДУМКА судді Конституційного Суду України Савенка М.Д. у справі про офіційне тлумачення статей 58, 78, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України
  3. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову
  4. Про деякі питання практики застосування розділу XII-2 Господарського процесуального кодексу України Постанова від 11.10.2010 N 2
  5. Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України Постанова від 24.10.2011 N 11

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Август 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031