юридичні консультації

Окрема думка судді Конституційного Суду України Савенка М.Д. у справі за конституційними поданнями народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 року (справа про вибори народних депутатів України)

Як відомо, новий Закон України «Про вибори народних депутатів України» (далі — Закон) було прийнято 24 вересня 1997 року, а набрав він чинності з дня офіційного опублікування 25 жовтня 1997 року («Голос України», 25.10.97). На час набрання чинності Законом відповідно до його положень минула вже понад третина встановленого строку для висування до списків кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій для участі у виборах по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу.

Певний відрізок часу було витрачено також на підготовку конституційних подань народними депутатами України та на їх підготовку і розгляд Конституційним Судом України. Внаслідок цього Конституційний Суд України прийняв рішення тоді, коли вибори до Верховної Ради України вийшли вже на «фінішну пряму».

Щоб запобігти в майбутньому подібній ситуації, необхідно відновити правило, встановлене статтею 52 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 18 лютого 1993 року, згідно з яким внесення змін і доповнень до Закону допускалось не пізніш як за рік до закінчення строку повноважень Верховної Ради України даного скликання.

На жаль, ця дуже правильна норма була «чомусь» виключена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 6 березня 1997 року і не була включена до нового Закону. Встановлення обмежувального строку в один рік щодо внесення змін і доповнень до чинних законів, що регулюють порядок виборів до конституційних органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також прийняття нових законів з цих питань, забезпечить можливість здійснення належного конституційного контролю щодо конституційності норм, якими вносяться зміни та доповнення, чи нового закону, і виключить можливість проведення будь-яких виборів на підставі можливих неконституційних положень відповідного закону.

Конституційний Суд України своїм рішенням правильно вирішив значну частину питань, порушених у конституційних поданнях. Поряд з цим не було належно вирішено, на мою думку, питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону, якими затверджено форму бюлетеня, порядок голосування і підрахунку голосів та встановлення результатів виборів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі.

Порядок проведення виборів народних депутатів України встановлюється законом (частина третя статті 77 Конституції України). Закони приймає Верховна Рада України, яка є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України) і якій належить виключне право встановлювати порядок проведення виборів, у тому числі порядок формування парламенту, зокрема визначати систему, за якою повинні проводитися вибори до Верховної Ради України.

Як і будь-який закон, Закон України «Про вибори народних депутатів України» повинен відповідати Конституції України (частина друга статті 8 Конституції України), яка має найвищу юридичну силу.

Згідно зі статтею 76 Конституції України всі чотириста п’ятдесят народних депутатів України обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. На відміну від статті 71 Конституції України, яка визначає загальні засади виборів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, стаття 76 Конституції України встановлює конституційні принципи, за якими повинні обиратися всі народні депутати України. Одним з них є пряме виборче право.

Пряме виборче право означає, що всі народні депутати України обираються громадянами безпосередньо і особисто.

Чи відповідають зазначеному конституційному принципу положення Закону щодо порядку голосування, підрахунку голосів і визначення результатів виборів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі?

Відповідно до частини третьої статті 39 Закону в редакції Закону України «Про внесення зміни до статті 39 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 25 грудня 1997 року до бюлетеня для голосування по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу вносяться назви політичних партій, виборчих блоків партій із зазначенням прізвища з ініціалами перших п’яти кандидатів із внесеного ними списку кандидатів у депутати. В цьому разі голосування відбувається не за кандидатів у депутати, внесених до списку політичною партією, виборчим блоком партій, а фактично за політичну партію, виборчий блок партій, які запропонували список кандидатів у депутати, і аж ніяк не за конкретного кандидата у депутати в цьому списку. Встановлений Законом порядок голосування в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі позбавляє громадян, навіть за умови включення до бюлетеня всіх кандидатів у депутати, що є у списку, права формування списку кандидатів у депутати шляхом надання переваги тому чи іншому кандидату у депутати. Тобто виборці не можуть самі встановити черговість кандидатів у депутати у списку, а повинні підтримати або не підтримати список в цілому який їм запропоновано політичною партією чи виборчим блоком партій, що робить вибори непрямими.

Непереконливими є доводи про неможливість включення до бюлетеня повних списків кандидатів у депутати через великий розмір бюлетеня.

Запровадження нової системи виборів потребує і нових підходів до їх організації, у тому числі і до форми бюлетеня. Думаю, що звичні для виборців бюлетені в даному випадку, дійсно, не зовсім вдалі. Виготовлення суцільного бюлетеня занадто ускладнить і його друкування, і користування ним під час голосування. Але ж можна виготовити його з декількох аркушів.

Не відповідає принципу прямого виборчого права і порядок підрахунку голосів та встановлення результатів виборів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі. Підрахунок голосів проводиться на підставі виборчих бюлетенів, які не передбачають можливості безпосереднього голосування за конкретного кандидата, тому і в протоколі підрахунку голосів зазначається тільки кількість голосів, поданих за кожний список кандидатів у депутати від політичної партії, виборчого блоку партій у цьому окрузі.

Відповідно до частини шостої статті 42 Закону депутатські мандати розподіляються між політичними партіями, виборчими блоками партій пропорційно кількості отриманих ними голосів за умови, що їх списки кандидатів у депутати отримали чотири і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Політичні партії, виборчі блоки партій, списки кандидатів у депутати яких отримали менше чотирьох відсотків голосів, не отримують права на участь у розподілі депутатських мандатів (частина п’ята статті 42 Закону).

Розподіл депутатських мандатів відбувається за виборчою квотою, яка вираховується шляхом ділення кількості голосів виборців, які проголосували за списки кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій, що отримали чотири більше відсотків голосів (частини сьома і восьма статті 42 Закону), на число мандатів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі.

Внаслідок такого розподілу політичні партії і виборчі блоки партій мають більшу кількість депутатських мандатів, ніж фактично отримали їх від виборців. Це відбувається за рахунок голосів набраних списками політичних партій і виборчих блоків партій, які не отримали такого відсотка голосів. Зазначений порядок підрахунку голосів фактично спотворює результати голосування і волевиявлення виборців.

Не відповідає волевиявленню виборців і відсутність у Законі умови отримання депутатських мандатів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі. Такою умовою, як і в одномандатному виборчому окрузі, повинно бути набрання більшості голосів «за», ніж «проти».

З урахуванням наведеного вважаю, що не відповідають статтям 71, 76 Конституції України (є неконституційними), також такі положення Закону України «Про вибори народних депутатів України» з наступними змінами і доповненнями: положення частини третьої статті 39 щодо включення до бюлетеня переліку політичних партій і виборчих блоків партій та прізвища з ініціалами перших п’яти кандидатів із внесених до списку кандидатів у депутати від них; положення частини десятої статті 40 щодо позначок в бюлетені проти назви політичної партії, виборчого блоку партій; частин п’ятої, шостої, сьомої, восьмої, дев’ятої, десятої, тринадцятої статті 42 Закону України «Про вибори народних депутатів України».

Суддя Конституційного

      Суду України                                                  М.САВЕНКО

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Facebook
Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Опубликовать в Яндекс

Related posts:

  1. у справі за конституційними поданнями народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про вибори народних депутатів України» (справа про вибори народних депутатів України)
  2. Р І Ш Е Н Н Я КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» (справа про завдання третейського суду)
  3. Про конституційне подання щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень п. 8 ст. 48 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” і окремих положень абз. 4 п. 13 розд. XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та офіційного тлумачення окремих положень Закону України “Про статус суддів”
  4. Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина Степаненка Андрія Миколайовича щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг)
  5. Відповідно до п. 3 ст. 7 Закону України “Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” до комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб’єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено Законом про власність

Комментарии запрещены.

Юрисконсульт

ЮРИДИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Договірне право
Дозволи ліцензії

Ноябрь 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Окт    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930